Жителі регіону пояснюють це масовою еміграцією до Західної Європи, низькими зарплатами, старінням населення, слабкими економіками, політичною нестабільністю та занепадом соціальних систем. Молоді родини віддають перевагу виїзду за кордон і народжують дітей там, де рівень життя та доходи у два-три рази вищі. При цьому народжуваність вже давно нижча за рівень відтворення, а багато сіл і малих міст поступово спорожніли, повідомляє adevarul.ro.
У Болгарії депопуляція триває ще з 1980-х років. Після 1990-го країна особливо сильно втратила населення через відтік молоді та зникнення поколінь, для яких чотири-п’ятеро дітей у родині вважалося нормою. Хоча останніми роками темпи скорочення дещо знизилися, народжуваність залишається занадто низькою, а населення стрімко старіє.
Румунія формально не входить до географічних меж Балкан, проте демонструє ті самі тенденції. Поліпшення торкнулися лише кількох великих міст, тоді як більшість населених пунктів перебувають у стагнації або деградації. Люди скаржаться на відсутність перспектив, високі комунальні витрати, руйнування інфраструктури й небажання виховувати дітей у таких умовах. Населення країни скорочується з початку 2000-х, а пік чисельності припав на початок 1990-х років.
В Албанії головною причиною зменшення кількості населення називають еміграцію. Місцеві жителі побоюються, що влада спробує компенсувати це мігрантами, як це відбувається в інших частинах Європи, і сприймають це як загрозу. Багато молодих родин народжують менше дітей або відкладають це на потім, а старші покоління, звиклі до великих сімей, поступово зникають.
У Північній Македонії люди скаржаться на низькі зарплати, які не відповідають рівню цін, і на загальну відсутність перспектив. Навіть ті, хто заробляє відносно добре, розглядають еміграцію, адже не бачать майбутнього ні для себе, ні для своїх дітей. Суспільство залишається консервативним, а держава не пропонує реальних рішень.
У Сербії ослабла захищеність працівників, а корупція й неефективність влади підірвали довіру громадян. Молодь виїжджає в пошуках стабільності та гідної оплати праці, яка дозволить утримувати родину, тоді як ті, хто залишаються, сумніваються, чи варто починати нове життя в таких умовах.
У Хорватії різке скорочення населення розпочалося ще в 1990-х, коли війна змусила сотні тисяч людей залишити країну. Хоча пізніше економіка відновилася, багато хто так і не повернувся.
Словенія вирізняється на тлі решти країн: вона стала єдиною державою регіону, де населення зростає, але лише завдяки мігрантам із країн колишньої Югославії. Приблизно 12% мешканців народилися за межами країни, і дедалі більше іноземців отримують тут посвідку на проживання.
Для всього регіону характерне поєднання низької народжуваності, еміграції та старіння населення. Проблему на Балканах обговорюють уже давно, на відміну від Західної Європи, де до цього питання масово звернулися лише останніми роками. Місцеві жителі вважають, що лише зростання доходів, продумана міграційна політика та реформа державних інститутів можуть хоча б уповільнити відтік людей і запобігти подальшому обезлюдненню.