Найстарша жінка світу прожила 117 років, а її біологічний вік виявився значно нижчим. Дослідження показало незвичайне поєднання генів, мікробіому та метаболізму.
Жінка, яка вважалася найстаршою людиною у світі, прожила 117 років і стала об’єктом масштабного наукового дослідження. Марія Браньяс Морера померла у серпні 2024 року уві сні, залишивши після себе унікальні дані про старіння людини, передає tsn.ua з посиланням на ecoticias.com.
Після її смерті міжнародна команда дослідників під керівництвом Елоя Сантоса Пухоля та Манеля Естеллера провела комплексне вивчення організму жінки. Вчені проаналізували геном, метаболічні показники, кишковий мікробіом та так звані епігенетичні «годинники».
У дослідженні її позначили як M116 — за віком на момент взяття зразків крові. Незважаючи на глибоку старость, жінка не мала онкологічних захворювань і не страждала діагностованими нейродегенеративними хворобами. Також у неї не зафіксували серйозних серцево-судинних патологій.
Одним із ключових показників стали теломери — захисні ділянки на кінцях хромосом. У Марії вони були дуже короткими, що зазвичай пов’язують із високим ризиком вікових хвороб. Однак у її випадку це не призвело до розвитку патологій. Дослідники припускають, що скорочення теломер могло виконувати роль «біологічних годинників», а не фактора хвороб, і навіть обмежувати здатність потенційно небезпечних клітин до поділу.
У крові також виявили клональний гематопоез — процес, коли окремі клітини крові з мутаціями починають активно розмножуватися. Такі зміни часто пов’язують із ризиком раку, однак у цьому випадку вони не призвели до захворювань.
Повне секвенування геному показало тисячі рідкісних генетичних варіантів. Частина з них пов’язана з імунною системою, захистом мозку, роботою серця та виробленням енергії в клітинах. При цьому жінка не мала небезпечних варіантів деяких генів, які підвищують ризик важких захворювань.
Метаболічний аналіз крові також виявив незвичайний профіль: дуже низький рівень тригліцеридів і ліпопротеїнів низької щільності, а також високий рівень «хорошого» холестерину. При цьому маркери хронічного запалення залишалися низькими, що пов’язують із меншим ризиком серцево-судинних хвороб і діабету.
Окремий блок дослідження стосувався кишкового мікробіому. У ньому зафіксували високий рівень бактерій Bifidobacterium, які зазвичай зменшуються з віком, але асоціюються зі здоровим обміном речовин та протизапальними процесами. За даними інтерв’ю та записів, жінка регулярно вживала йогурт — приблизно три рази на день, що могло впливати на склад мікрофлори.
Епігенетичні дослідження — аналіз змін у ДНК без зміни самої послідовності — показали, що її біологічний вік був приблизно на 20 років меншим за фактичний. При цьому деякі ділянки геному залишалися стабільними, що могло сприяти збереженню функцій клітин.
Автори роботи називають цей випадок прикладом «двоїстості старіння»: коли явні ознаки віку поєднуються з характеристиками здорового організму. Вони зазначають, що дослідження однієї людини не дає підстав для універсальних висновків, однак отримані результати узгоджуються з іншими науковими даними.
Зокрема, йдеться про роль низкого рівня хронічного запалення, збалансованого метаболізму та мікробіому, багатого корисними бактеріями. Ці фактори, як показують дослідження, можуть бути пов’язані з тривалішим і здоровим життям.