Після десятиліть будівництва у Фінляндії готується до запуску перший у світі об’єкт для остаточного поховання відпрацьованого ядерного палива, і очікується, що влади видадуть ліцензію в найближчі місяці. Комплекс стане останнім притулком для тонн небезпечних радіоактивних відходів, передає euronews.com.
Будівництво Онкало (у перекладі з фінської — «печера») розпочалося на західному узбережжі в 2004 році. Об’єкт вартістю 1 мільярд євро планують експлуатувати до 2120-х років.
Далеко від цивілізації
Об’єкт розташований на острові Олкілуото, у густому лісистому районі. Найближче місто — Еурайокі, приблизно за 15 кілометрів, де живуть близько 9 000 людей, багато з яких працюють на АЕС або у сховищі.
Майданчик знаходиться поруч з трьома з п’яти фінських ядерних реакторів. Її обрали через скельний ґрунт, відомий високою стабільністю та низьким ризиком землетрусів.
«Важливо, щоб об’єкт був ізольований від цивілізації та людей на поверхні — через випромінювання, яке створюють відходи», — каже Туомас Пере, геолог компанії Posiva Oy, яка відповідає за поводження з ядерними відходами у Фінляндії.
«Але головне, що таке остаточне поховання дозволяє поводитися з відходами безпечніше, ніж при зберіганні на наземних об’єктах», — додав він.
За допомогою дистанційно керованої техніки на розташованому поблизу заводі з капсулювання відпрацьовані паливні стержні поміщатимуть у мідні контейнери та закопуватимуть у тунелях на глибині понад 400 метрів, засипаючи їх «буферними» шарами бентонітової глини, що поглинає воду.
Онкало розраховане на 6 500 тонн відпрацьованого ядерного палива, уточнюють у Posiva.
Згідно зі звітом Міжнародного агентства з атомної енергії за 2022 рік, з 1950-х років вироблено майже 400 000 тонн відпрацьованого палива: дві третини залишаються у тимчасових сховищах, ще третина переробляється за складною технологією.
Зараз відпрацьоване ядерне паливо тимчасово зберігається у басейнах витримки при окремих реакторах, а також у сухих контейнерних сховищах на поверхні.
Залишкові ризики
Однак геологічне поховання ядерних відходів все ще пов’язане з «невизначеностями», попереджає Едвін Лайман, директор програми з ядерної безпеки в Союзі стурбованих вчених (американська некомерційна організація).
«На мою думку, хороших варіантів поводження з ядерними відходами не існує, але важливо вибрати найменш поганий», — сказав він.
За його словами, постійне розміщення ядерних відходів під землею краще, ніж зберігання на поверхні, оскільки в останньому випадку матеріали більш вразливі до диверсій.
При цьому основне навантаження ризиків, пов’язаних з такими сховищами, ляже на **«майбутні покоління»*, додав Лайман.
Тому ядерна семіотика намагається розробити попереджувальні знаки про сховища ядерних відходів, які були б зрозумілі людям навіть через 10 000 років — або навіть значно пізніше, адже для того, щоб ядерні відходи перестали бути небезпечними, потрібні сотні тисяч років.
«У нас вже були Чорнобиль і Фукусіма, і, звичайно, ядерні відходи. Можливо, ми зараз наближаємося до якогось вирішення цієї проблеми, — каже Юха Аромаа, заступник керівника програми Greenpeace Finland, — але більше ніхто у світі навіть не наблизився до того, щоб її вирішити».
У 1994 році був прийнятий закон, який зобов’язує ядерні відходи, що утворюються у Фінляндії, обробляти, зберігати та остаточно поховувати в межах національних кордонів.
«Тоді частина відходів ще вивозилася за кордон, але ми хотіли самі нести за них відповідальність», — сказала міністр навколишнього середовища Фінляндії Сарі Мультала.
При цьому Мультала не виключила, що з часом країна може прийняти обмежені обсяги ядерних відходів з інших держав.