Національний інститут статистики та економічних досліджень Франції (Insee) опублікував дані за 2023 рік: рівень бідності сягнув 15,4 % — це найвищий показник з моменту початку підрахунків у 1996 році. Розрив між 20 % найбагатших і 20 % найбідніших значно збільшився, наближаючись до рівня початку 1970-х років, повідомляє euronews.com.
Вже майже тридцять років Insee щорічно вимірює рівень бідності та нерівності серед населення Франції. Але ніколи ці показники не досягали таких масштабів, як у 2023 році: 9,8 мільйона осіб живуть за межею бідності, визначеною як 60 % від медіанного місячного доходу — тобто менше ніж 1 288 євро на одиноку особу.
Близько 650 000 людей опинилися за межею бідності лише за один рік — це найрізкіше зростання з 1996 року, коли була впроваджена нинішня методика підрахунку. Рівень бідності зріс до 15,4 % у порівнянні з 14,4 % у 2022 році — рекорд як за масштабами, так і за темпами зростання.
Водночас доходи найбагатших домогосподарств помітно зросли завдяки «зростанню фінансових прибутків, викликаному підвищенням процентних ставок і збільшенням прибутків від інвестицій, зокрема заощаджень і страхування життя», — зазначає Insee. У результаті розрив між бідними і багатими поглибився. У 2023 році 20 % найбідніших отримали лише 8,5 % сукупного доходу населення, тоді як 20 % найбагатших — 38,5 %, тобто у 4,5 раза більше.
Медіанний рівень життя сягнув 2 150 євро на місяць на особу — зростання на 5,9 %, що перевищує середній рівень інфляції (+4,9 % у річному вимірі). Проте зміни на протилежних полюсах доходів дуже різняться. «Ще більший рівень нерівності був лише на початку 1970-х років», — коментує дослідження Мішель Дюе, керівник відділу Insee. Крім того, рівень життя працівників із високими доходами, підтримуваний сприятливою ситуацією на ринку праці, зростав швидше, ніж інфляція, яка найбільше вдарила по найуразливіших верствах населення.
На думку Мішеля Дюе, «падіння рівня життя бідних прошарків пояснюється завершенням дії надзвичайних “постковідних” заходів 2022 року — компенсацій за інфляцію, одноразових виплат на початок навчального року, дострокової індексації соціальних виплат. Крім цього, у 2023 році житлові субсидії не були проіндексовані відповідно до інфляції та охопили менше людей, ніж у попередні роки».
Обіцянки Макрона
Боротьба з бідністю була одним із пріоритетів першого президентського терміну Емманюеля Макрона. «Успіх Франції неможливий, якщо в ньому немає місця для кожного, якщо бідність — назвімо речі своїми іменами — якщо ті, хто живе в злиднях, в ізоляції (…) не знайдуть у ньому своє місце», — урочисто заявив він перед парламентом наступного дня після свого обрання, 3 липня 2017 року.
За рік президент виступив із коротким відеозверненням, яке швидко стало вірусним: «Соціальна політика, подивіться: ми витрачаємо шалені гроші на соціальні виплати, а люди все одно бідні. Це не працює. Ті, хто народився бідним — залишаються бідними. Ті, хто став бідним — теж залишаються бідними. Нам потрібно щось, що справді допоможе людям вибратися».
У вересні 2018 року Макрон представив «національну стратегію запобігання та боротьби з бідністю». Цей план, вартістю понад 8 мільярдів євро, передбачав, зокрема, «рішучу політику виходу з бідності через працю (…) з чіткою метою: жодного соціального супроводу без перспективи працевлаштування». У завершенні своєї промови президент застеріг: «Я не можу сказати, чи досягнемо ми цього, і не стану пропонувати вам показники, за якими ви могли б нас оцінювати».
У Емманюеля Макрона залишилося лише два роки, щоб позбутися ярлика «президента багатих», який охоче навішує на нього опозиція.