З 2010 року кількість нелегальних мігрантів у єврозоні зросла на 24 мільйони. Згідно з дослідженням Центру аналізу міграції RFBerlin, опублікованим агентством Reuters, ця цифра на 2,1 мільйона більша, ніж роком раніше.
Для порівняння: у 2010 році цей показник становив близько 40 мільйонів. Таким чином, приріст за 15 років склав близько 24 мільйонів осіб.
При цьому, за даними дослідження, приблизно половина цього приросту припадає на нелегальну міграцію.
Незважаючи на це, в ЄС розглядають міграцію як можливий інструмент вирішення демографічної кризи.
Європа стикається з стійким старінням населення. За даними Європейської комісії, медіанний вік в ЄС досяг 44,9 року у 2025 році.
Найбільш помітне зростання віку зафіксовано в:
- Словаччині та Кіпрі (+4,0 роки);
- Італії (+3,9 роки);
- Греції та Польщі (+3,8 роки);
- Португалії (+3,7 роки).
Німеччина залишається найбільшим отримувачем мігрантів в Європі — у країні проживає майже 18 мільйонів осіб, народжених за її межами.
Близько 72% з них перебувають у працездатному віці, причому більшість становлять чоловіки.
При цьому зазначається, що значна частина мігрантів не залучена в економічну діяльність і залежить від соціальної підтримки.
Іспанія продемонструвала найшвидше зростання, збільшивши кількість мігрантів приблизно на 700 000 осіб, довівши загальну кількість до 9,5 мільйона.
Згідно з дослідженням, міграційні потоки розподілені нерівномірно. Такі країни, як Люксембург, Мальта та Кіпр, мають вищу долю мігрантів відносно населення.
Основне навантаження за заявками про надання притулку припадає на чотири країни:
- Німеччина;
- Іспанія;
- Італія;
- Франція.
На них припадає майже 75% усіх заявок в ЄС.
При цьому Німеччина залишається лідером за кількістю прийнятих біженців — близько 2,7 мільйона осіб.
Зростання міграції в ЄС вже перестає бути виключно соціальним або гуманітарним питанням і все більше набуває стратегічного значення.
Спроба розглядати міграцію як універсальне рішення демографічної проблеми залишається предметом дискусій, особливо з урахуванням структури міграційних потоків та рівня їх інтеграції в економіку.
У цих умовах ключовим стає не лише обсяг міграції, а й її якість, а також здатність європейських систем адаптуватися до таких масштабних змін.