Європейському Союзу варто значно прискорити розвиток відновлюваної енергетики, якщо він прагне досягти енергетичного суверенітету. Такого висновку дійшли експерти Інституту економіки енергетики та фінансового аналізу (IEEFA).
Аналітики вважають, що найефективнішим довгостроковим рішенням є активне нарощування потужностей сонячної та вітрової генерації, а також широке впровадження теплових насосів. За їхніми оцінками, у 2024 році ці технології дозволили замістити 8,8 млрд кубометрів скрапленого природного газу (СПГ), що дорівнює майже двом третинам обсягів катарського СПГ, імпортованого ЄС того року.
Згідно з дослідженням, якщо протягом найближчих 5 років Євросоюз реалізує свої цілі щодо розвитку «зеленої» енергетики, то до 2030 року попит на природний газ може скоротитися приблизно на 25%. Це дасть змогу заощадити вдвічі більше СПГ, ніж потенційно може бути імпортовано з Катару.
Фахівці IEEFA підрахували, що введення в експлуатацію щонайменше 4 млн теплових насосів щороку, а також запуск 75 ГВт сонячної та 22 ГВт вітрової генерації протягом наступних 5 років дозволить до кінця 2030 року знизити споживання газу приблизно на чверть.
Експерти наголошують, що після початку повномасштабної війни Росії проти України ЄС значною мірою позбувся залежності від російського трубопровідного газу. Однак, на їхню думку, ця залежність була замінена іншою — різким збільшенням імпорту СПГ переважно зі США та Катару.
У дослідженні підкреслюється, що заміна російського газу поставками з інших країн лише переносить залежність Європи на нових постачальників, які також можуть бути джерелом геополітичних ризиків.
За період з 2021 по 2025 рік імпорт СПГ до ЄС зріс на 84%, що зробило європейський ринок більш вразливим до міжнародних криз, зокрема пошкодження експортної інфраструктури Катару та загострення ситуації в Ормузькій протоці.
Аналітики підтримують прагнення ЄС повністю позбутися потреби в імпортованому газі та закликають ще активніше інвестувати у розвиток відновлюваних джерел енергії. На їхню думку, саме ВДЕ та енергетичний перехід мають стати основою енергетичної безпеки Європи в умовах нестабільності на світових енергетичних ринках.
У зв’язку з підготовкою ЄС до запровадження з 2027 року заборони на імпорт російського газу та загостренням ситуації на Близькому Сході експерти також підтримують плани Європейської комісії щодо прискорення електрифікації економіки й розглядають відновлювану енергетику та теплові насоси як важливі елементи європейської безпеки.
Водночас автори дослідження зазначають, що їхній прогноз базується на припущенні про повне виконання амбітних планів ЄС щодо розвитку «зеленої» енергетики та продовження масштабних інвестицій у модернізацію електромереж, хоча фінансування цих проєктів залишається предметом політичних дискусій.
Стратегія ЄС передбачає, що до 2030 року частка відновлюваних джерел енергії має становити щонайменше 42,5%, а бажаним показником є 45%. Це має допомогти досягти кліматичної нейтральності до 2050 року.
Однак офіційні дані свідчать, що у 2025 році частка чистої енергетики в енергобалансі Євросоюзу становила лише 26,2%, що значно нижче запланованого рівня.
Крім того, у звіті не враховуються такі фактори, як затримки з отриманням дозволів, висока вартість теплових насосів, перевантаженість електромереж та політичний опір, які можуть уповільнити енергетичний перехід.
Окрему увагу дослідники приділили Китаю. За даними Oxford Economics, енергетична криза в Європі, спричинена війною США та Ізраїлю проти Ірану, відкрила для Пекіна нові стратегічні можливості.
Багаторічна промислова політика Китаю забезпечила його компаніям провідні позиції у світовому виробництві сонячних панелей, акумуляторів, електромобілів, компонентів для вітрових турбін і теплових насосів. Це дозволило країні залучити значну частину світових інвестицій, спрямованих на розвиток чистої енергетики.
Аналітики зазначають, що після початку конфлікту експорт китайських екологічних енергетичних технологій помітно зріс, особливо до Європи, Азії, Африки та Латинської Америки.
У дослідженні, опублікованому 13 липня, Китай названо першою у світі electrostate — «електроенергетичною наддержавою». Цей термін означає державу, геополітичний вплив якої базується не на запасах нафти чи газу, а на контролі над сучасними технологіями, виробничими потужностями та ланцюгами постачання критично важливих мінералів для електрифікації економіки.
Водночас автори звіту попереджають, що, позбавляючись залежності від викопного палива, Європа ризикує сформувати нову залежність — від китайської промисловості та її глобальних виробничих ланцюгів.