Дедалі більше туристів відмовляються від “подорожей для галочки” і надають перевагу відвідуванню надто популярних пам’яток на користь прогулянок кладовищами. Кладовища можуть стати новим туристичним трендом у Європі, оскільки мандрівники прагнуть таким чином “оживити” свої звичні маршрути, що складаються з давно відомих музеїв та знаменитих кав’ярень з TikTok, передає euronews.com.
Хоча це може звучати похмуро й трохи жахливо, для тафофільних ентузіастів — тих, хто цікавиться кладбищами та епітафіями, — блукання між надгробками дає унікальне уявлення про культуру та історію країни.
Навіть експерти з подорожей визнають зростаючу популярність кладбищенського туризму, стверджуючи, що він надає рідкісну можливість “повстати проти подорожей для галочки”, адже сьогодні від надмірного туризму страждає більша частина континенту.
Чим привабливий кладбищенський туризм? “Кладовища — це не лячні чи жахливі місця”, — каже Джоно Намара, кінорежисер і самопроголошений тафофіл, який відвідав сотні поховань по всій Європі.
Вирослий із захопленням усьому історичному та готичному, Намара перетворив свою незвичайну пристрасть на серіал для соціальних мереж, де документує, як померлі продовжують впливати на живих через “пам’ятники та таємниці”, які вони залишають після себе.
Серед його улюблених місць — лондонська “Чудова сімка“, де поховані такі відомі особистості, як Карл Маркс, Еммелін Панкхерст і сер Генрі Тейт, а також Père Lachaise у Парижі, де сплять Оскар Уайльд, Джим Моррісон та Едіт Піаф, і Laeken у Брюсселі.
“Наступне в моєму списку — Центральне кладовище у Відні, де знайшли вічний спокій композитори та поети”, — розповів Намара в інтерв’ю Euronews Travel.
Описуючи кладовища як “музеї під відкритим небом”, сформовані мистецтвом, архітектурою та вірою, Намара вважає, що такі пам’ятки є ідеальним поєднанням культури, тиші та цікавості.
Відпочинок від натовпу та “кліше” На тлі рекордних туристичних потоків у таких країнах, як Іспанія та Греція, буклети з тафофільними маршрутами поки що рідкість.
Але саме в цьому полягає одна з головних причин, чому кладбищенський туризм набирає популярності — він може розповісти історію міста без зайвого гамуру та кліше.
“Кладовища зазвичай розташовані в справжніх кварталах, подалі від автобусних екскурсій та сувенірних магазинів, — додає Намара. — У їх пошуках ви проникаєте крізь повсякденну тканину місця. Ви бачите, як культура пам’ятає своїх померлих, і таким чином розумієте, як вона живе”.
Найкращі кладовища Європи, які варто відвідати Професор Ден О’Браєн також є ентузіастом кладбищ і працює істориком смерті в Університеті Бата у Великій Британії.
У світ поховань його привела любов до піших прогулянок та інтерес до історії, і О’Браєн почав досліджувати місця поховань у перервах між робочими зустрічами.
Зараз, за його словами, пошук нових кладбищ став “досить захопливим заняттям”, а особливу пристрасть він розвинув до пошуку memento mori на надгробках (зображень черепів і кісток, що символізують неминучість смерті).
Серед його улюблених пам’яток — церквяне кладовище Greyfriars Kirkyard в Единбурзі та Tower Hamlets у Лондоні, а також Key Hill і Warstone Lane у Бірмінгемі.