Психологи вважають, що відмінники досягають успіху завдяки знанням, тоді як трієчники використовують спритність і кмітливість. Спостерігаючи за однокласниками та однокурсниками, я аналізувала їхні досягнення, незалежно від оцінок у школі чи прогнозів викладачів.
Сьогодні багато людей закривають свої акаунти в соцмережах, не бажаючи ділитися особистим життям. Одна з нещодавніх розмов із колегою зачепила саме цю тему. Він розповів про свою рідну фізико-математичну школу, випускники якої вступали до престижних вишів, будували кар’єру, багатіли й переїжджали за кордон. Однак згодом їхнє життя змінилося: дехто зіткнувся з фінансовими труднощами, а їхні колишні однокласники, які не відзначалися високими оцінками, змогли досягти матеріального добробуту, хоч і не завдяки інтелекту.
Не можна сказати, що успішні учні нічого не досягли. Вони мали перемоги, високі доходи, та чомусь усе раптово змінилося. Можливо, вони втомилися від гонитви за багатством, чи їхні гроші просто лежать на рахунках, а вони живуть скромно, не демонструючи своїх статків.
Чому ж відмінники не завжди стають успішними? Причини можуть бути різними:
- Залежність від правил – вони звикли до чіткої системи оцінювання, тоді як у реальному житті таких рамок немає.
- Страх помилок – прагнення уникати ризиків, адже помилки для них асоціюються з невдачею.
- Перфекціонізм – відмінники часто витрачають багато часу на ідеальне виконання завдань, у той час як інші вже діють.
- Фокус на навчанні, а не на практиці – вони можуть володіти глибокими знаннями, але не завжди вміють застосовувати їх у житті.
Трієчники, навпаки, не бояться ризику, шукають нестандартні рішення, розвивають соціальні навички та не зациклюються на ідеалі. Вони мають чітку мету й прямують до неї, використовуючи усі можливості.
Науковці вважають, що кожна людина має свій пік активності – період, коли вона найбільш енергійна та продуктивна. Якщо цей пік припадає на шкільні роки, людина стає відмінником. Якщо в зрілому віці – вона може стати успішним бізнесменом, митцем або науковцем. Деякі люди розкривають свій потенціал лише в старості.
Актор Ентоні Хопкінс якось сказав: “Найкращі з нас розвиваються пізно. У школі я був ідіотом“. Це ще раз доводить, що успіх не визначається оцінками, а залежить від характеру, оточення, цілей і здатності діяти.
Ідеальна формула успіху – поєднання знань відмінників із гнучкістю та сміливістю трієчників.