Люди, народжені в період з 1945 по 1957 рік, почуваються значно краще в літньому віці, якщо їхній життєвий шлях був пов’язаний зі стабільним шлюбом. Такого висновку дійшли європейські демографи, проаналізувавши дані масштабного дослідження, що охоплює десятки тисяч осіб. Роботу опубліковано в журналі European Journal of Population (EJP).
Романтичні стосунки відіграють важливу роль упродовж усього дорослого життя. Партнер, який підтримує, дарує відчуття емоційної безпеки, знижує рівень стресу та самотності, а також впливає на щоденні звички — від харчування й фізичної активності до звернення по медичну допомогу. Натомість конфліктні або нестабільні союзи можуть підточувати як психічне, так і фізичне здоров’я.
Автори дослідження на чолі з Мійкою Мякі виходили з ідеї, що благополуччя в старості є результатом усього життєвого шляху, а не лише поточних обставин. Попередні роботи вже показували, що розлучення й нестабільні стосунки можуть мати довготривалі негативні наслідки, які зберігаються навіть після повторного шлюбу.
Щоб перевірити цю гіпотезу, науковці використали дані проєкту Survey of Health, Ageing, and Retirement in Europe (SHARE). До аналізу ввійшли відомості про 18 256 учасників із країн ЄС, Швейцарії та Ізраїлю, яким на момент останнього опитування було не менше 60 років. Респондентів детально розпитували про дитинство та всю історію романтичних стосунків — від побачень до шлюбів і розлучень.
Дослідники виокремили п’ять типових життєвих траєкторій: стабільний шлюб (короткий період побачень і один тривалий шлюб), повторний шлюб, розлучення без повторного союзу, серійні співжиття та самотність (відсутність спільного проживання з партнером упродовж життя). Більшість учасників належали до групи стабільних шлюбів, тоді як одинаки та люди з серійними співжиттями траплялися рідше.
Результати показали: саме стабільний шлюб пов’язаний із найвищим рівнем благополуччя в літньому віці — незалежно від рівня освіти. Водночас найбільш уразливою групою виявилися розлучені люди з низьким рівнем освіти: у них показники якості життя були найнижчими. Це свідчить про те, що втрата партнера особливо болісна для тих, хто від початку має менше соціальних та економічних ресурсів.