Експеримент показав: погладжування улюбленця не прискорює відновлення, але допомагає організму підготуватися до емоційного напруження.
Улюбленці цінні не лише прив’язаністю та спілкуванням. Дослідження давно пов’язують життя із собакою чи кішкою зі зниженням стресу, а окремі ефекти такого контакту помітні навіть за роботою мозку. Однак механізми цієї користі досі вивчені не повністю. Нове дослідження австрійських психологів показує, що важливу роль може відігравати саме фізичний контакт із твариною. Робота опублікована в журналі Biological Psychology.
Що вже було відомо
Дотики між людьми вивчені добре: фізичний контакт здатен зменшувати тривогу й стрес, знижувати частоту серцевих скорочень і гормональну відповідь, пов’язану з кортизолом. Користь від володіння тваринами теж підтверджували чимало праць. Але дотик до улюбленця рідко розглядали як окремий фактор — його важко відділити від розмови з твариною, спільного проведення часу, погляду чи самого відчуття близькості.
Як проходив експеримент
Автори з Університету Інсбрука вирішили з’ясувати, як спілкування з домашніми тваринами впливає на самопочуття людини. В експерименті брали участь 64 власники собак — 51 жінка і 13 чоловіків із середнім віком 34,1 року. Усі собаки були здорові та старші за два роки. Учасникам запропонували завдання, покликані викликати напруження: вони швидко відповідали на запитання загального характеру або відлічували числа назад із заданим кроком. За ходом роботи віддалено спостерігав оцінювач, який давав піддослідним негативний зворотний зв’язок.
Реакцію організму фіксували за допомогою електрокардіографії та електроенцефалографії. Після першого блоку завдань людям давали п’ять хвилин на відновлення. Одні могли вільно гладити собаку та взаємодіяти з нею, якщо хотіли. В інших тварина була на повідку поза досяжністю. Потім усім знову належало пройти стресовий тест.
Як і очікувалося, завдання викликали виразні фізіологічні ознаки стресу. ЕКГ показала прискорення пульсу та зменшення варіабельності серцевого ритму. На ЕЕГ знизилася активність альфа-хвиль, які зазвичай пов’язані з розслабленням, а активність бета-хвиль, що відображає когнітивне збудження, зросла.
Неочікуваний результат
Однак безпосередній ефект виявився не таким, як припускали учені. П’ятиминутної паузи люди, які мали можливість доторкатися до собак, не відновлювалися помітно швидше за тих, хто не міг цього робити. Головна відмінність проявилася пізніше: в другому раунді стресових завдань у тих, хто гладив собак, фізіологічні ознаки напруження були слабші.
На думку авторів, дотик до свого улюбленця може пом’якшувати тілесну реакцію на ще не насталий стресовий фактор. Власники, імовірно, природно шукають такий контакт під час спілкування з твариною, а сам він робить очікувану загрозу менш значущою для організму. Це може бути одним зі шляхів, через які улюбленці підтримують психологічне самопочуття людини.
Цікаво, що суб’єктивні оцінки учасників не збіглися з об’єктивними показниками: вони не завжди відчували менший стрес, хоча прилади фіксували зміни. Можливо, частина корисних ефектів спілкування з тваринами лишається непомітною для самої людини. Тому просте погладжування собаки перед складною розмовою, іспитом чи напруженою роботою може бути не лише проявом ніжності, а й способом підготувати організм до навантаження.