Європейські та перуанські палеонтологи виявили на півдні Перу рештки гігантського доісторичного кита, який жив у морях Землі приблизно 37-39 мільйонів років тому і досягав маси приблизно 150–350 тонн, що є абсолютним рекордом для всіх нині існуючих і вимерлих тварин.
Висновки групи європейських та перуанських палеонтологів під керівництвом Ілая Амсона, куратора Державного музею природної історії у Штутгарті, були опубліковані у статті в журналі Nature.
“Ми виявили рештки раніше невідомого виду китів з роду базілозаврів у відкладеннях середини еоценової епохи на півдні Перу. Це створіння, яке отримало назву Perucetus colossus, припускається, мало рекордно високу масу серед усіх водоплаваючих ссавців і інших хребетних мешканців океану. Це свідчить про те, що китоподібні досягли піку маси приблизно на 30 мільйонів років раніше, ніж прийнято вважати”, – пишуть дослідники.
Вчені здійснили це відкриття під час розкопок на південних регіонах Перу, де лежать породи, сформовані приблизно 37-39 мільйонів років тому, в еоценову епоху, коли ця частина Південної Америки знаходилась на дні мілководної затоки, яка розрізала екваторіальну частину континента на дві половини. У відкладеннях, сформованих на дні цієї затоки, дослідники виявили набір декількох гігантських хребців, які належали раніше невідомому виду базілозаврів. Так вчені називають рід давніх китоподібних, які мали дуже великі розміри і витягнуте тіло. Базілозаври переважно мешкали у мілководних зонах біля берегів суші, проте водночас проводили усе своє життя у воді.
За оцінками дослідників, знайдений ними давній кит, який отримав назву Perucetus colossus на честь Перу, мав довжину приблизно 20 метрів, а маса його скелета становила приблизно 200 тонн, що порівнюється з масою всього тіла сучасних синіх китів. Загальна маса тіла “перуанських китів-гігантів” в свою чергу становила від 150 до 350 тонн.
Іншою неординарною особливістю Perucetus colossus було те, що його хребці мали несподівану для сучасних і інших давніх китів анатомічну будову. Зазвичай, кістки інших китоподібних мають відносно низьку щільність, що полегшує їх масу і дозволяє їм швидко рухатися, тоді як доісторичні велетні з Перу мали надзвичайно щільні кістки.
За думкою палеонтологів, це свідчить про те, що Perucetus colossus не були активними хижаками і не вміли швидко плавати. Вчені припускають, що ці кити добували їжу шляхом збирання рослин, молюсків та органічних залишків на мілководдях і вели приблизно такий самий спосіб життя, як нещодавно вимерлі морські корови, знищені людиною в середині XVIII століття, а також інші ластоногі сирени.
Як зауважують дослідники, надзвичайно висока маса Perucetus colossus стала великою несподіванкою для них, оскільки у минулому палеонтологи вважали, що кити почали еволюціонувати в бік гігантських розмірів відносно недавно, після появи предків сучасних синіх китів. Виявлення перуанського гіганта свідчить про те, що подібних розмірів кити досягли ще в еоценову еру, у перші 10-15 мільйонів років еволюції китоподібних.