Група вчених з Нью-Йоркського університету в США припускає, що Великий Сфінкс в єгипетських пірамідах може бути лише частково ручною роботою.
За інформацією, фахівці відтворили умови, які існували 4 500 років тому, коли була побудована одна з найбільш впізнаваних скульптур у світі.
“Наші результати пропонують можливу історію походження того, як структури, схожі на Сфінкса, можуть виникати внаслідок ерозії. Лабораторні експерименти показали, що надзвичайно схожі на Сфінкса форми фактично можуть виникати з матеріалів, що руйнуються швидкими потоками”, – пояснив старший автор дослідження, доцент Лейф Ристоф.
Наукова робота була спрямована на відтворення ярдангів – незвичайних скельних формацій, які виникли в пустелях через вітер та пил.
Для цього Ристроф та його колеги використали горби з м’якої глини та твердого, менш схильного до ерозії матеріалу, що був вкритий всередині, імітуючи ландшафт на північному сході Єгипту, де знаходиться Великий Сфінкс. Потім вони промивали ці формації швидким потоком води (щоб імітувати вітер, який змінив їхню форму), в результаті чого вони досягли форми, схожої на Сфінкса. Більш твердий або міцніший матеріал став “головою” лева, і з’явилося багато інших особливостей, таких як вирізана “шия”, “лапи”, що лежать спереду на землі, та вигнута “спина”. Пізніше люди могли відредагувати скелю, надавши їй характерні риси міфічної істоти.
За словами вчених, результат надав просту теорію походження подібних формацій, схожих на Сфінкса, внаслідок ерозії. У пустелях існують ярданги, які схожі на сидячих або лежачих тварин.