Дослідники з Університету Массачусетсу в Амгерсті спільно з колегами з Китаю розробили нову технологію, яка дозволяє виявляти нанопластик у воді, ґрунті та тканинах живих організмів. Метод отримав назву OM-SERS (оптична маніпуляція та поверхнево-індуковане розсіювання Рамана).
Нанопластик – це крихітні частинки пластику розміром менше одного мікрометра, які можуть становити серйозну загрозу для екосистем та здоров’я людини. На відміну від мікропластику, який вже добре вивчений, нанопластик є більш рухливим, реактивним і здатним проникати через біологічні мембрани. Однак до цього часу не існувало надійного методу для його точного підрахунку та аналізу.
Одна частинка мікропластику може розпадатися на квадрильйон нанопластикових фрагментів, що робить їх кількість майже нескінченною. Ці мікрочастинки легко потрапляють у воду, ґрунт та тканини організму, а хімічні речовини, які містяться в них, можуть проникати в навколишнє середовище та людський організм.
Для виявлення нанопластику дослідники використали лазери, золоті наночастинки та воду. У воду додали золоті частинки, після чого опромінили їх лазером. Нагріті частинки притягували вільно плаваючий нанопластик, і після промивання залишався лише пластик, який можна було детально проаналізувати.
Метод відзначається високою точністю та ефективністю. Його можна застосовувати не лише для аналізу рідин, а й для дослідження ґрунту, морської води, рослинних і біологічних тканин.
«Ми протестували OM-SERS на зразках із річки, морської ферми та пляжу, але цей метод можна адаптувати для дослідження нанопластику в ґрунті та навіть у тканинах людини», — зазначив один із авторів дослідження Баошань Сін.