Нафта є основою сучасної економіки. Це не лише енергомістке пальне для транспорту, а й пластмаси, синтетичні тканини, добрива, фарби та багато іншого. За різними оцінками, цей вид вуглеводневої сировини є критичною складовою для 90% промислового виробництва у світі.
Світове споживання нафти на даний момент становить приблизно 90 мільйонів барелів на день. Один барель нафти дорівнює 159 літрам. До сьогоднішнього дня виробництво та споживання нафти продовжують зростати, хоча темпи зростання сповільнюються. Якщо в період між 1950 і 1980 роками споживання сирої нафти у світі зросло в шість разів (середньорічний зріст становив понад 6%), то за п’ять років між 2016 і 2020 роком відзначено зріст на 27%.
Однак людство вже вичерпало майже половину запасів нафти приблизно за 50 років інтенсивного видобутку. Отже, за історичними мірками люди швидко розправилися з половиною спадщини, яку Земля накопичувала протягом тривалої мезозойської ери (66-252 млн років тому).
За останні 50 років частка нафти у виробництві енергоресурсів знизилася з 43% до 33%, в основному за рахунок природного газу. Прогнозується, що ця частка продовжить знижуватися і в наступні роки.
На початку року Міжнародне енергетичне агентство повідомило про рекордний приріст інвестицій в відновлювальні джерела енергії (ВДЕ). На сьогодні вони становлять 90% нових енергетичних потужностей.
Частка ВДЕ в Німеччині сягнула 46%, хоча загалом в Євросоюзі вона становить лише 22%. Країни ЄС планують підвищити цей показник до 45% до 2030 року, а до 2050 року Європейський союз мріє створити вуглецево-нейтральну економіку. До цього часу економіка США також повинна навчитися обходитися без спалювання вуглеводнів: на сьогодні, порівняно з 2008 роком виробництво електроенергії в Сполучених Штатах за допомогою ВДЕ збільшилося в 35 разів.
На Китай припадає третина встановлюваних потужностей ВДЕ, які використовують енергію сонця, вітру та води. Зараз 30% електроенергії, що виробляється в Китаї, надходить від ВДЕ. До 2060 року Китай планує відмовитися від використання вуглеводнів для виробництва енергії. Вигідність ВДЕ зростає завдяки зниженню цін – за останнє десятиліття вони знизилися на 70%. Єдиною значущою проблемою ВДЕ залишається непостійність виробництва електроенергії. Вітрові електростанції виробляють електроенергію лише третину свого часу, а сонячні – від 10 до 25%. У цьому випадку на допомогу енергетикам мають приходити резервні ТЕС на газі або біопаливі.