Міністри, дипломати та філантропи з 20 країн взяли участь у Глобальному саміті з продовольчої безпеки в Лондоні. Захід організували Сомалі та Об’єднані Арабські Емірати за підтримки Дитячого інвестиційного фонду та Фонду Білла та Мелінди Гейтс. Прем’єр-міністр Великобританії закликав світових лідерів використовувати штучний інтелект та передові технології для закінчення з недоїданням у всьому світі.
“Зміни клімату, конфлікти та зростання населення призводять до все серйозніших проблем із постачанням продовольства. Ми створюємо новий британський науковий центр CGIAR для проведення передових досліджень зі створення стійкого до паводків рису, стійкої до хвороб пшениці та інших сільськогосподарських культур. Ці інновації охоплять мільйони людей у найбідніших країнах та підвищать врожайність у Великобританії, знизять ціни на продовольство”, – заявив прем’єр-міністр Великобританії Ріші Сунак.
Президент Сомалі підкреслив, що перед тим, як переходити до розвитку, необхідно вирішити проблему недоїдання у світі.
“Не легко одразу переходити від гуманітарної ситуації до розвитку. Тому потрібен такий перехід та програма стабілізації, яку розробила Сомалі разом з міжнародними партнерами. Великобританія є одним з ключових партнерів, що підтримують Сомалі”, – сказав президент Сомалі Хасан Шейх Махмуд.
Сунак зауважив, що “сьогодні, у 2023 році, майже 1 мільярд людей по всьому світу регулярно недоїдає, мільйонам загрожує голод і смерть через це”. З його слів, у світі достатку ніхто не повинен вмирати від відсутності їжі”.
Саміт збігся з публікацією “оновленої” стратегії розвитку Великобританії, спрямованої на ліквідацію крайньої бідності, боротьбу зі зміною клімату та втратою біорізноманіття.
Згідно з нею, Великобританія не буде відновлювати рівень допомоги розвитку до 0,7% від валового національного доходу (під час пандемії вона скоротила до 0,5%) до тих пір, поки “фінансова ситуація не дозволить”.
Замість цього, Великобританія заявляє, що буде розумніше витрачати кошти, спрямовуючи їх на допомогу країнам, що зміцнюють захист від стихійних лих, залучати більше коштів приватного сектора на цілі розвитку та будувати “взаємоввічливі” відносини з країнами, що розвиваються.