Життя у вулику: правила суворої справедливості
Люди часто кидають ледарям та прокрастинаторам фразу: “сидиш, як трутень!”. І замість того, щоб кинутися до справ, вони починають задумуватися: а для чого взагалі потрібні трутні, якщо вони здаються абсолютно безкорисними? У природі немає випадкових рішень, і цей випадок — не виняток, повідомляє Ukr.Media.
Перш за все, варто уточнити, що трутень — це бджола чоловічої статі, і він справді не працює. У нього немає хоботка, щоб збирати їжу, він не доглядає за потомством, а їсть у кілька разів більше, ніж робоча бджола. До того ж розміри трутня майже вдвічі більші. А може, він хоча б захищає вулик? Ні, бо у нього навіть жала немає. Здається, що трутень — це справжній нероба та марнотратник життя.
Проте не поспішайте робити висновки про його марність. У трутня є унікальні здібності: він прекрасно літає, має гострий зір і чудовий нюх. І все це йому потрібно для виконання найважливішої місії — розмноження. Його головне завдання — першим знайти й наздогнати королеву. Але конкуренція велика, адже у кожній сім’ї живуть сотні “Дон Жуанів”, і кожен прагне завоювати увагу королеви.
До того ж наявність такої кількості залицяльників — великий плюс для королеви. Вони не лише зміцнюють її впевненість, але й захищають її під час шлюбного польоту. Кортеж із трутнів створює природний захист, приховуючи королеву від хижаків. А сам трутень приносить себе в жертву заради продовження роду: після шлюбного польоту він або помирає природною смертю, або стає здобиччю для хижаків.
Однак, якщо трутень не виконав свого завдання, на нього чекає жорстока доля. Робочі бджоли виганяють його з вулика, позбавляючи доступу до їжі. Ослабленого голодом трутня виставляють на холодну смерть, немов у найсуворіших традиціях Спарти.
Життя у вулику регулюється простими, але жорсткими законами: якщо ти не приносиш користі, то тобі немає місця.