Україна лідирує серед країн за кількістю підприємств, що перебувають у державній власності. За даними видання «Ціна держави», в Україні налічується понад 3500 державних підприємств. Для порівняння, у Канаді таких підприємств немає, у США їх лише три, у Німеччині — 71, а в сусідній Польщі — трохи більше 300. Останнім часом дедалі частіше лунають заклики до масштабної ревізії державних підприємств. Прихильники цієї ідеї вважають, що держава не завжди є ефективним управлінцем, а багато державних компаній не лише збиткові, а й обтяжують бюджет. Тож чи варто утримувати підприємства, які існують лише номінально? Їх слід або продати, або ліквідувати, або реорганізувати. Однак реорганізація зазвичай потребує додаткових коштів, а навіть процес ліквідації вимагає фінансування.
Опоненти приватизації часто посилаються на невдалі приклади минулого, які в народі називають «прихватизацією». Тоді якісне державне майно продавали за безцінь, сприяючи формуванню класу сучасних олігархів. Тому цілком зрозумілі побоювання щодо приватизації великих підприємств, особливо якщо йдеться про монополії.
Стратегічно важливі підприємства
На Волині, за даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України станом на 1 січня 2017 року, налічується 59 державних підприємств. Згідно з постановою Кабінету Міністрів від 2015 року, лише чотири з них мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.
Серед них — завод «Мотор» у Луцьку (статутний капітал 12,3 млн грн), підпорядкований державному концерну «Укроборонпром», який спеціалізується на ремонті авіадвигунів. У паливно- енергетичному секторі — ДП «Волиньвугілля» у Нововолинську (статутний капітал майже 68 млн грн) із чотирма відокремленими підрозділами. До підприємств, що забезпечують зберігання матеріальних цінностей державного резерву, належить Луцький комбінат хлібопродуктів № 2 (статутний внесок 18,2 млн грн), хоча щодо нього, розташованого в Луцькому районі, порушено справу про банкрутство, і триває процедура припинення діяльності. У сфері телекомунікацій і зв’язку — Волинська регіональна дирекція Національної суспільної телерадіокомпанії України (раніше Волинська обласна державна телерадіокомпанія).
У 2000 році до стратегічно важливих також належали «Ковельсільмаш», «Волиньгаз», «Волиньобленерго». У 1997 році до цього переліку входили Луцький підшипниковий завод, Нововолинський ливарний завод, «Луцькпластмас», Луцький державний картонно-руберойдовий завод, ВАТ «Луцьке авіапідприємство». Деякі з них припинили діяльність, а інші стали приватними та змінили юридичну форму.
Перелік підприємств
На сайті Мінекономрозвитку оприлюднено стратегію управління державними підприємствами, а також перелік об’єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2017–2020 роках, зокрема тих, що можуть бути приватизовані після внесення змін до законодавства або передачі в комунальну власність. Також визначено підприємства, які варто залишити у державній власності, ліквідувати або передати в концесію. Ця концепція є основою реформування управління державною власністю та частиною зобов’язань України перед Міжнародним валютним фондом, пояснюють у міністерстві.
Волинські підприємства, заплановані до приватизації:
- ДП «Волинський експертно-технічний центр Держпраці»
- ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2»
- ДП «Волинське обласне сільськогосподарське виробниче підприємство по племінній справі у тваринництві»
- ДП «Волинська станція луківництва»
- ДП «Волиньвугілля»
- ДП «Волиньторф»
- Відокремлений підрозділ «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля»
- ВАТ «Оснастка»
Волинські підприємства, заплановані до ліквідації чи реорганізації:
- ДП «Волинський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції» (не в процесі припинення)
- ДП «Підприємство Ковельської виховної колонії» (у стані припинення)
- ДП «Підприємство Маневицької виправної колонії № 42» (не в процесі припинення)
- ДП «Підприємство Цуманської виправної колонії № 84» (не в процесі припинення)
- ДП «Ковельський державний завод кормових добавок «Ветсанзавод» (припинено)
- ДП «Луківська льононасіннєва станція» (у стані припинення)
- ДП «Голобська льононасіннєва станція» (у стані припинення)
- ДП «Горохівський ливарно-механічний завод» (у стані припинення)
- ДП «Ковельська районна державна сільськогосподарська машинно-технологічна станція» (не в процесі припинення)
- ДП «Передпускова дирекція шахти № 10 Нововолинська» (не в процесі припинення)
- ДП «Шахта № 5 «Нововолинська» (у стані припинення)
- ДП «Шахта № 1 «Нововолинська» (не в процесі припинення)
- ДП «Торфодобувне підприємство «Журавичі» (у стані припинення)
- Військове сільськогосподарське підприємство «Липини» (у стані припинення)
- ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (не в процесі припинення)
Підприємства, які планують передати в концесію (з можливістю після внесення змін до законодавства):
- Служба автомобільних доріг у Волинській області
- Камінь-Каширське, Цуманське, Володимир-Волинське, Любомльське, Старовижівське, Ківерцівське, Ратнівське, Ковельське, Колківське, Любешівське, Турійське лісові господарства
- Спеціалізовані лісогосподарські підприємства: «Камінь-Каширськагроліс», «Любешівагроліс», «Ратнеагроліс», «Рожищеагроліс», «Локачіагроліс»
- Горохівське, Шацьке учбово-дослідне, Поліське лісове господарство
- ВДЛГО «Волиньліс», Маневицька радіологічна лабораторія, Прибузьке лісове господарство
- Мисливські господарства «Звірівське» та «Старовижівське»
- Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр
Підприємства, рекомендовані для збереження у державній власності:
- ДП «Мотор»
- Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації
- Львівсько-Волинський воєнізований гірничорятувальний загін
ДП «Волиньмаркетліс» потрапило до списку підприємств, чиє майно розташоване на території АТО, тому операції з ним наразі неможливі. За даними Єдиного держреєстру юридичних осіб, воно перебуває в стані припинення. Перелік, опублікований міністерством, може бути доповнений.
Процес приватизації
На сайті Фонду державного майна станом на 18 вересня серед об’єктів великої та малої приватизації було 50 об’єктів із Волині. Зокрема, чотири об’єкти великої приватизації: єдині майнові комплекси відокремленого підрозділу «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» (Нововолинськ), ДП «Волинське обласне сільськогосподарське виробниче підприємство по племінній справі у тваринництві» (смт Рокині, Луцький район), ДП «Волинська станція луківництва» (Ковель) та акції ВАТ «Оснастка» (Нововолинськ).
Щодо малої приватизації, це переважно окреме індивідуальне майно без земельних ділянок (44 об’єкти) та два об’єкти із визначеними ділянками. Серед індивідуального майна без земельних ділянок на сайті ФДМ зазначено 12 об’єктів, що перебувають на балансі «Луцької картонно-паперової фабрики». Стартові ціни не вказані, але деякі об’єкти в незадовільному стані або не функціонують, наприклад, цех механічного зневоднення осаду. У списку є специфічні об’єкти: камери утворення осаду, центрифуга, радіальні відстійники.
29 об’єктів перебувають на балансі підприємства «СКФ-Україна», серед них насоси, розподільчі пункти, щити управління, резервуари для води, будівля насосної станції, водоприймальня. Усі об’єкти в задовільному стані, але стартові ціни не вказані.
До продажу також готуються дві залізничні під’їзні колії ДП «Оснастка» у Нововолинську. Зазначено об’єкт «Група інвентарних об’єктів Кортеліської експлуатаційної дільниці» зі стартовою ціною 263 400 грн, який уже продано на аукціоні за методом зниження ціни.
Новий закон — нові правила
Фонд державного майна України очікує передачі 893 підприємств, визначених Мінекономрозвитку, для початку приватизації. Загальна балансова вартість їхніх активів перевищує 189 млрд грн, повідомив в.о. голови ФДМ Віталій Трубаров. За словами першого віце-прем’єр-міністра Степана Кубіва, 1231 підприємство наразі заборонено приватизувати. Проте уряд планує залишити у державній власності лише 378 підприємств, які виконують державні функції, пише «Урядовий портал». В уряді прогнозують, що 2018 рік стане проривним у цьому процесі. Перелік об’єктів визначає Мінекономрозвитку, але не всі вони підпорядковані ФДМ. Деякі підприємства є неліквідними, інші мають борги, що майже дорівнюють їхній стартовій вартості. За словами Трубарова, якщо не розпочати продаж, це призведе до зростання кількості неліквідних об’єктів через банкрутство діючих підприємств.
Степан Кубів зазначив, що з 2015 року приватизовано 48 підприємств на загальну суму 3,6 млрд грн.
У парламенті розглядається законопроєкт «Про приватизацію державного майна», який спрощує процедуру продажу та класифікацію об’єктів. Він замінить сім чинних законів, що регулюють приватизацію. Планується лише два способи продажу — аукціон або викуп, замість п’яти, що діяли раніше. Закон також заборонятиме приватизацію покупцями з Росії.
Майно поділятиметься на об’єкти малої та великої приватизації. За рішенням Кабміну до великих віднесуть близько 60 об’єктів із найвищим потенціалом для залучення стратегічних іноземних інвесторів. Продаж відбуватиметься через систему Prozorro, а для великих об’єктів залучатимуть інвестиційні банки з гарною репутацією як радників.
Можливі ризики та переваги
Економіст Павло Шеремета в коментарі «Конкуренту» зазначає, що приватний власник зазвичай ефективніший за державний, хоча це не означає, що кожен приватний власник є ефективним.
«У переліку підприємств багато сміття, яке державі не потрібне. Є перлини, як-от «Турбоатом», «Южмаш», але будинки офіцерів, перукарні в них — це зайве. Те, що не потрібно, слід продати, а потрібне — залишити», — вважає експерт.
На Волині такими «перлинами», що викликають дискусії, є, наприклад, ДП «Волиньторф» та підприємства лісової галузі. Нині також реанімується комунальне підприємство «Волиньоблагроліс», яке має господарювати в лісах.
Директор «Волиньторфу» Іван Киричик зазначає, що розмови про приватизацію його підприємства тривають із 2007 року. На його думку, прибутковість підприємства свідчить про ефективність державного управління.
«Якщо підприємство збиткове, як деякі в торфовій галузі, його варто приватизувати, адже воно може потребувати інвестицій чи нових управлінських рішень. Але якщо воно прибуткове, то має залишатися в державній власності. Держава може регулювати ціни та забезпечувати потреби регіону», — пояснює Киричик.
Голова Волинської ОДА Володимир Гунчик, який проходив приватизацію як директор автомобільного підприємства в Луцьку, запевняє, що після приватизації ситуація на підприємстві покращилася, хоча довелося скоротити штат.
«У жодній економіці світу не утримують збиткові підприємства. На приватизацію слід віддавати підприємства, які можуть стати прибутковими завдяки інвестиціям і новій системі управління. Якщо інвесторів немає і підприємство накопичує збитки, треба виплатити людям компенсацію та закрити його», — вважає Гунчик.
Він додає, що органи влади вносять пропозиції, але процес гальмує через брак політичної волі депутатів.
«Розглянемо волинську вугільну галузь. Є питання щодо приватизації шахти «Бужанська». Її треба виставити на продаж. Якщо за рік інвестора не знайдено, а шахта генерує збитки, її слід закрити. Дворічна виплата вихідної допомоги шахтарям значно менша за нинішні витрати», — коментує Гунчик, зазначаючи, що збиткові державні підприємства часто збільшують борги держави перед самою державою.
Аналогія з державним майном
На одному з телеканалів показують американське шоу, де шукачі скарбів купують «кота в мішку» — зачинений склад із різним мотлохом, серед якого інколи трапляються цінні речі, що приносять значний прибуток.
Державне майно України нагадує такі зачинені склади. По-перше, ніхто точно не знає, що в них є. Різні державні реєстри можуть надавати суперечливі дані про кількість державних підприємств. Проте впливовим особам із грішми добре відомо про цінні активи всередині.
По-друге, державне майно, яке не приносить користі, втрачає в ціні, не створює доданої вартості та потребує постійних витрат. Це як стара шафа з поламаними дверцятами, яку шкода викинути через сентиментальну цінність, але вона займає корисний простір.
Однак у процесі приватизації є обґрунтовані побоювання щодо повторення «замовної» приватизації, коли об’єкти продавалися вибірково за заниженими цінами. Для ефективної приватизації потрібна нормативна база, яка забезпечить максимальну виручку. Проте недовіра до українського законодавства та високий корупційний ризик можуть відлякати іноземних інвесторів, особливо для об’єктів великої приватизації.