У Швейцарії в регіоні Юнгфрау в межах Бернських Альп розташовані три села: Мюррен, Венген і Кляйне Шайдегг, куди не їздить автотранспорт, а дістатися можна лише на гірськолижному підйомнику, канатній дорозі або поїздом. Для туристів там працює готель Альп Грюм, до якого можна дістатися лише з 8 ранку до 20:00, пише focus.ua.
“На щастя, тут немає доріг. Є лише природа. Світанок. Захід сонця. Тиша. Більше нічого”, — розповідає Прімо Семадені, 57-річний менеджер готелю Альп Грюм.
Ці місця називають осередками для медитації, де туристи відпочивають і їхній розум “сповільнюється”.
До готелю можна дістатися тільки залізницею або пішки. Між 20:00 і 08:00 поїзди сюди не ходять, і на цей час готель відрізаний від решти Швейцарії.
Історія залізничного готелю Альп Грюм починається з 1906 року, коли компанія Bernina-Bahngesellschaft оголосила амбітний план електрифікованого поїзда, що з’єднав би Швейцарію з Італією в горах. Передбачалося, що ця дорога стане найвищим залізничним перевалом в Альпах і відкриє територію для туристів, а також скоротить час у дорозі для торговців, які тоді їздили верхи й витрачали на шлях 9 годин, щоб дістатися з Самедана до Тірано.
Саме на цьому тлі сонячного липневого дня 1910 року була відкрита лінія Берніна, і Альп Грюм розпочав своє існування — не як кам’яний готель із 10 кімнатами та залом очікування, як сьогодні, а як дерев’яний будинок, звідки щоранку начальник станції міг перевіряти лінію.
У 1943 році Ретійська залізниця взяла під свій контроль лінію Берніна.
Альп Грюм — це не звичайний гірський готель. При вході є кафе-бар, де можна поїсти та випити кави, а далі через бічні двері в їдальні сходи ведуть до спалень, які розташовані над залом очікування залізничного вокзалу. З 10 номерів із ванними кімнатами, простою дерев’яною меблею та теплими тканинами відкривається вид на льодовик, а після настання ночі тут панує незвичайна тиша. Вартість одномісного номера становить 90 швейцарських франків, двомісного — 160, тримісного — 200.
Готель працює 10 місяців на рік — він зачиняється в листопаді й не працює місяць після Пасхи.
Влітку тут розквітає альпійський сад із мантії, едельвейса, меліси й перцевої м’яти. Взимку височини ніби змовляються зірками, занурюючись у нічну тишу. А коли вирушає останній поїзд дня, настає майже недосяжна тиша.