Обійми Путіна та Сі слід розуміти як угоду по розрахунку. Взаємні заверення та мови про “дружбу без кордонів” корисні лише до тих пір, поки вони корисні обом сторонам.
Еліти в Китаї зазвичай не вважають Росію природним партнером, незалежно від того, наскільки вони люблять російську класичну музику та балет. Їхні діти навчаються переважно в США. Споживча культура та м’яка сила США продовжують впливати на людей.
Війна була повністю вигідна Китаю: Росія наразі є ослабленою державою в Центральній Азії, її авторитет та загроза державам Центральної Азії стають все слабкими, Китай (і інші країни, такі як Індія) отримали доступ до дешевої російської нафти, а західні фінансові санкції під керівництвом США спричинили активізацію зусиль незахідних країн щодо дедоларизації торгівельних та інвестиційних операцій.
Китай швидко просунувся вперед, щоб забезпечити свої переваги. Він посилив свою дипломатію в Центральній Азії, Афганістані, на Близькому Сході та в Перській затоці. Кілька місяців тому він проводив саміт держав Центральної Азії без присутності Росії.
Цікаво, що Китай приєднався до зароджуваного мирного процесу між Україною та Росією як єдина велика держава, яка може безпосередньо мати справу з обома сторонами.
Хоча ще рано говорити про це, але можливо, що Китай може стати миротворцем у небезпечному конфлікті на східному фронті Європи. Багато європейських держав привітали б цей крок. США були б в жаху.
Якщо це станеться, Китай стане видатною державою Євразії, навіть не випустивши жодного пострілу. Сунь-цзи би аплодував.