Пакет мобільності (зведення законів ЄС) передбачає багато пунктів, які мають покращити умови роботи водіїв. Впроваджуються цифрові тахографи, логістичні компанії зобов’язані регулярно повертати тягачі та водіїв у країну реєстрації та надавати вихідні для відпочинку.
Однак, за даними профспілок, водії часто стикаються з порушенням режиму відпочинку: відсутні нормальні умови для сну та відпочинку. Попри регламент у пакеті мобільності, скарги не припиняються, повідомляє delfi.lt.
“Водіїв змушують брати “відпустку за свій рахунок”. Тільки цього року, за даними “Содри“, було надано 600 000 таких відпусток. Ми бачимо порушення, коли люди проводять у відрядженнях 80–210 днів без відпочинку, що підтверджують перевірки Литовської адміністрації безпеки транспорту”, – сказали представники профспілок.
Тим часом голова Литовської національної асоціації перевізників LINAVA Зенонас Буйвідас сказав, що не всі вимоги пакета можливо виконати. “Основна проблема пакета мобільності – повернення водія в країну реєстрації компанії кожні 4 тижні. Це не дозволяє безперервно працювати в Європі, звідси проблеми з конкуренцією. За недотримання вимог штраф становить 1500-30 000 євро. Це непідйомний тягар для компаній.
Правда, в жовтні буде прийнято рішення ЄСПЛ щодо оновлення пакета мобільності, яке полегшить роботу перевізників і дозволить водіям більше часу проводити в Європі. <…> транспортні компанії, які здійснюють міжнародні перевезення, будуть повертати водіїв в початкову точку не пізніше ніж через 8 тижнів з моменту виїзду”, – сказав Буйвідас.
Відпочинок не в автомобілі – мрія
Одне з найбільших порушень – відсутність якісного відпочинку. Згідно з пакетом мобільності, водії повинні регулярно відпочивати в приміщенні, де є спальні та санітарні зони. За це повинен платити роботодавець, однак у реальності цього немає. Буйвідас сказав, що такі вимоги не поєднуються зі специфікою транспортного сектору. “Водії не можуть залишати вантаж без нагляду. Якщо водій не буде відпочивати в готелі, компанія отримає штраф. Якщо під час відпочинку пропаде вантаж – очікуються великі збитки”, – зазначив він.
Водіїв катастрофічно не вистачає
Буйвідас запевнив, що в секторі не вистачає водіїв. Особливо гострою проблема стала після початку війни в Україні, найбільше постраждали литовські та польські перевізники.
“Коли почалася війна, половина водіїв повернулася на батьківщину. Правда, з білоруськими водіями ситуація інша, їм продовжили посвідку на проживання в Литві, але через зміну політичних рішень, перевізникам стало важче продовжувати посвідки на проживання”, – сказав він. За даними польської організації ZMPD, в Польщі через війну в Україні кількість водіїв великовантажних машин зменшилася на 40%. З подібними проблемами зіткнулася і Чехія. За даними журналіста порталу Deník Referendum Матея Мораванського, в секторі логістики не вистачає 15 000-20 000 водіїв, а представник чеських профспілок транспортного сектору Любош Помайбик зазначив, що через це компанії змушені відмовлятися від частини замовлень. Однак чехів рятує те, що тих, хто поїхав, замінили українці, які втекли від війни.
Журналіст видання El Confidencial Лола Гарсія-Ахофрін зазначила, що нестача водіїв обумовлена також проблемою старіння суспільства. Молодь бачила, як працювали водіями їхні батьки, як порушувалися елементарні права людини, тому не хоче працювати в логістичному секторі, незважаючи на відносно хорошу зарплату та введення міжнародних правил.
Незавидні умови водіїв із третіх країн
Нестача водіїв у ЄС вирішується за рахунок працевлаштування жителів з країн Центральної Азії, однак їхнє працевлаштування – нелегкий процес. “Основна проблема – надання документів через Global Visa Center. Неясно, як реєструють працівників. Це може бути через корупцію або через використання ботів. Ситуація неясна. Водії не можуть здати документи, процес триває дуже довго, це ускладнює роботу перевізників”, – сказав Буйвідас.
Самі водії з третіх країн скаржаться на незадовільні умови праці. Дослідження нідерландського фонду Road Transport Due Diligence, в якому брали участь 166 водіїв з Центральної Азії, які працюють у різних країнах ЄС, показало, що жоден з водіїв не знав напевно, скільки він заробляє на годину чи на місяць, яка у нього соціальна страховка, яка структура податкової бази. У договорах пункти, що стосуються зарплат, були неясними. Більшість (135) водіїв, які брали участь в опитуванні, приїхали в ЄС через Литву.