На північному сході Бразилії із землі стирчать мільйони дивовижних світло-коричневих конусів. Колись їх вважали хаотичними купами ґрунту, залишеними селянами, однак супутникові знімки допомогли зрозуміти, що це — ціла система. Гігантську «метрополію» розміром із Велику Британію створили терміти. Терміти виду Syntermes dirus процвітають у каатинзі — сезонному сухому лісі з колючими чагарниками. Комахи перемістили на поверхню понад 8,5 кубічних кілометрів ґрунту й збудували близько 200 мільйонів курганів. Обсяги переміщеного ґрунту можна порівняти з 4000 Великими пірамідами Гізи, передає earth.com.
Дощі тут короткочасні, листя швидко опадає, а їжа з’являється лише в окремих місцях. Обмежені ресурси змусили S. dirus створити підземну інфраструктуру. Під час пошуку їжі терміти прокладають тунелі просто під поверхнею, викидаючи землю через тимчасові шахти, з яких і формуються конуси заввишки близько 2,5 м і завширшки 9 м. Кожен термітник-конус містить приблизно 65 кубічних метрів ущільненої глини.
Терміти ховаються вдень, закриваючи вузькі вхідні трубки, і виходять зі «столиці» лише вночі, коли повітря охолоджується, а хижаків стає менше. Вчені встановили, що деякі кургани з’явилися 3820 років тому, інші — лише 690 років тому. Це робить їх одними з найдавніших термітників на Землі.
Жителі термітників взаємодіють за допомогою хімічних сигналів. Феромонні сліди спрямовують робочих у лабіринті тунелів до їжі, куп ґрунту й назад. Під кожним конусом розташована центральна артерія, яка розгалужується, наче коріння дерева. Бразильська система показує, що для створення масштабних конструкцій не потрібні ані великі тіла, ані централізоване планування. Комахи дотримуються простих правил: рий, складуй, рухайся далі.
Терміти, хоч і дрібні, відіграють величезну роль у формуванні екосистем. Вони живуть у високоорганізованих колоніях, які іноді налічують мільйони або навіть мільярди особин, і поділяють завдання між робітниками, солдатами й королевами. Їх часто можна зустріти в теплих і вологих умовах, де вони переробляють деревину, мертві рослини й навіть гній, збагачуючи ґрунт і підтримуючи здоров’я лісів та пасовищ.