Верховний суд Індії відмовився легалізувати одностатеві шлюби, але заявив, що права осіб зі спільноти ЛГБТК+ мають бути забезпечені. П’ять суддів Верховного суду прийшли до висновку, що таке рішення належить парламенту як головному законодавчому органу країни. Вони вважають, що внесення змін до чинного Закону про шлюб виходить за межі їх повноважень.
В Індії понад 1,5% населення, тобто понад 21 мільйон людей, відкрито заявляють про свою належність до спільноти ЛГБТK+. Уряд Індії виступив проти внесення подібних законодавчих змін, назвавши аргументи на користь легалізації одностатевих шлюбів “поглядами міської еліти” і ствердивши, що вони “не сумісні з концепцією індійської родини, яка складається з чоловіка, дружини і дітей”. Проте думки суддів Верховного суду розділилися у співвідношенні 2:3.
Головний суддя Дхананджая Чандрачуд зазначив у заключній заяві, що “не існує універсальної концепції інституту шлюбу, і ухвалення законів, які визнають та регулюють одностатеві шлюби, належить до компетенції парламенту та законодавчих зборів штатів”.
Водночас суд не може вирішувати питання, що стосуються цього інституту, оскільки в Конституції країни особливо не зазначено невід’ємне право кожного громадянина на вступ до шлюбу, на відміну, наприклад, від прав на життя та особисту свободу. Однак суддя Чандрачуд додав, що деякі аспекти подружніх стосунків відображають конституційні цінності, включаючи право на гідність, на життя та особисту свободу.
“Суд не може… вносити будь-які зміни до Спеціального Закону про шлюб… Він має уникати питань, які порушують сферу політики”, — відзначив він.
Другий за старшинством суддя Верховного суду, Санджай Кишан Каул, вказав на те, що хоча одностатеві стосунки визнавалися в Індії з давніх часів, юридичне обґрунтування отримав лише гетеросексуальний союз.
Він також підкреслив, що, хоча суд не може надавати членам спільноти ЛГБТK+ права на одностатевий шлюб, він має право надавати рекомендації уряду, зокрема, стосовно необхідності забезпечення захисту одностатевих пар в усьому, що стосується дотримання прав, закріплених у Конституції.