Нове дослідження показує, що колапс ключової атлантичної течії, ймовірно, призведе до екстремальної посухи в Європі. Ще тривожніше те, що більш посушливі умови затримаються на сотні років. У новому дослідженні вчені вперше порівняли, що станеться з літніми опадами в Європі за різних кліматичних сценаріїв у разі колапсу Атлантичної меридіональної циркуляції (AMOC). Результати прогнозують, що й без того спекотне сухе літо в Південній Європі може стати ще суворішим протягом наступних 1000 років, якщо колапс ключової системи океанічних течій призведе до зростання кількості екстремальних посух і триваліших сухих сезонів**, передає focus.ua з посиланням на livescience.com.
Під час дослідження вчені моделювали майбутнє Європи у разі колапсу ключової атлантичної течії та виявили, що континент чекає набагато більш посушливе майбутнє. Нові результати вказують на те, що й без того спекотне сухе літо в Південній Європі може стати ще суворішим протягом наступних 1000 років. Це станеться, якщо колапс ключової системи океанічних течій призведе до зростання кількості екстремальних посух і триваліших сухих сезонів.
AMOC — велика система океанічних течій в Атлантичному океані, яка переносить тепло з Південної півкулі в Північну та бере участь у регулюванні клімату Землі. Раніше вчені вже попереджали, що антропогенна зміна клімату послаблює цю потужну систему течій і навіть може призвести до критичної точки.
За словами ведучого автора дослідження, наукового співробітника в галузі океанології та атмосфери в Утрехтському університеті Рене ван Вестена, насправді AMOC фактично формує нашу глобальну кліматичну систему.
Ця система течій, як відомо, пояснює відносно м’який клімат північно-західної Європи порівняно з півднем Канади, який знаходиться на тій самій широті. Очікується, що колапс AMOC призведе до значного зниження зимових температур по всій Європі. Але це ще не все: система течій також приносить на континент значну кількість вологи, що в майбутньому також може змінитися.
Під час дослідження вчені провели 8 симуляцій, що охоплюють понад 1000 років. Чотири симуляції імітували доіндустріальні рівні парникових газів, але вони були теоретичними, оскільки світ уже перевищив ці рівні вуглецю в атмосфері.
Решта чотири моделі поділилися так: дві моделі розглядали, що станеться з опадами, якщо викиди вуглецю людством досягнуть піку в середині цього століття, а потім почнуть знижуватися, а також яку кількість прісної води затопить Атлантичний океан.
Коли велика кількість прісної води затоплює океан, це змінює солоність, щільність води та те, як вода переносить енергію. Моделі показують, що велика кількість прісної води зрештою руйнує всю систему течій, тоді як за меншої кількості прісної води AMOC може відновитися.
Останні дві моделі моделювали сценарій з високим рівнем викидів, в якому викиди вуглецю втричі вищі, ніж зараз. AMOC руйнувався в обох сценаріях з прісною водою. І все ж, за словами вчених, в умовах зміни клімату найреалістичнішими є сценарії, за яких екстремальні посухи лише зростуть.
Водночас деякі вчені застерігають від використання теоретичних результатів дослідження для прогнозування майбутнього клімату.