Вчені припускають, що стали свідками наслідків грандіозної космічної катастрофи — зіткнення двох планет. Міжнародна група астрономів повідомила про відкриття величезної хмари, що складається з вітрів випаруваних металів.
Як зазначили науковці у статті, опублікованій у журналі The Astronomical Journal, ця структура майже на дев’ять місяців затьмарила світло далекої зорі, надавши рідкісну можливість зазирнути в динамічні процеси, які продовжують формувати планетні системи через мільярди років після їх первинного утворення.
Дослідження розпочалося після того, як астрономи зафіксували незвичну поведінку зорі J0705+0612, розташованої на відстані близько 3000 світлових років від Землі. За своїми характеристиками ця зоря схожа на наше Сонце.
У вересні 2024 року її яскравість раптово зменшилася у 40 разів порівняно зі звичайним рівнем, і такий стан тривав майже дев’ять місяців. Лише у травні 2025 року зоря повернулася до нормальної світності.
Настільки різке й тривале падіння яскравості привернуло увагу групи вчених під керівництвом професорки астрофізики Університету Джонса Гопкінса Наді Закамської. Як зазначила дослідниця, зорі сонячного типу не можуть просто так перестати світити, тому подібні події є вкрай рідкісними та потребують пояснення.
Для вивчення цього явища команда використала кілька інструментів, зокрема телескоп Gemini South, розташований на горі Серро-Пачон у Чилі та який є частиною Міжнародної обсерваторії Gemini. Також були задіяні 3,5-метровий телескоп обсерваторії Апачі-Пойнт і 6,5-метрові Магелланові телескопи.
Об’єднавши отримані дані з архівною інформацією про зорю J0705+0612, дослідники дійшли висновку, що причиною затемнення стала величезна, повільно рухома хмара газу та пилу. Вона тимчасово перекрила світло зорі, проходячи між нею та спостерігачами на Землі.
За оцінками вчених, ця хмара має справді гігантські розміри: її діаметр становить близько 200 мільйонів кілометрів.
Вона розташована на відстані приблизно двох мільярдів кілометрів від своєї зорі-господаря.
Подальший аналіз показав, що хмара не є вільно летючим об’єктом, а гравітаційно пов’язана з певним вторинним, невидимим тілом. Цей загадковий об’єкт сам обертається навколо зорі J0705+0612 на зовнішніх межах її системи.
Природа цього тіла залишається невідомою, але воно має бути достатньо масивним, щоб своєю гравітацією утримувати таку гігантську структуру.
Попередні розрахунки свідчать, що його маса щонайменше у кілька разів перевищує масу Юпітера.
Серед можливих варіантів розглядаються гігантська планета, коричневий карлик або зоря дуже малої маси.
Залежно від природи об’єкта, хмару можна класифікувати як навколопланетний диск, якщо йдеться про планету, або як навколозоряний диск другого компонента, якщо це зоря в подвійній системі. Пряме спостереження затемнення зорі диском, що обертається навколо вторинного об’єкта, є надзвичайно рідкісною астрономічною подією, і науці відомо лише кілька подібних прикладів.
Для детального аналізу хімічного складу хмари було використано передовий інструмент на телескопі Gemini South — високоточний оптичний спектрограф GHOST. У березні 2025 року прилад упродовж трохи більш ніж двох годин аналізував світло зорі, що проходило крізь хмару, розкладаючи його на спектр. Цей метод дозволив визначити хімічні елементи, присутні в матеріалі хмари.
Спектральний аналіз виявив наявність у хмарі різних металів — елементів, важчих за гелій, зокрема заліза та кальцію.
Висока точність даних GHOST дала змогу вченим здійснити важливе відкриття: уперше вдалося виміряти внутрішній рух газу в такому диску в трьох вимірах. Спостереження показали наявність динамічного середовища з вітрами з газоподібних металів.
Це перший випадок, коли астрономам вдалося виміряти швидкість і напрямок руху газу всередині диска, що обертається навколо вторинного об’єкта в зоряній системі.
Науковий інтерес викликає і походження самої хмари. Зоря J0705+0612 має вік понад два мільярди років, що робить малоймовірним припущення, ніби диск є залишковим матеріалом з епохи формування планет.
Дослідники висунули гіпотезу, що хмара могла утворитися внаслідок зіткнення двох планет на далеких рубежах цієї зоряної системи. Така масштабна подія призвела б до викиду величезної кількості пилу, каміння та уламків, які й сформували спостережувану структуру.