сонячні панелі

Дослідники Західного університету (Канада) розробили плавучу сонячну електростанцію на основі пінопласту та бульбашок. Її випробували у водоймі для зливових вод в Онтаріо, повідомляє nv.ua.


Проблема традиційних плавучих станцій

Сонячним станціям зазвичай потрібна земля, за яку доводиться конкурувати з сільським господарством або природоохоронними зонами. Для теплих регіонів існує альтернатива — плавучі панели на пластикових понтонах над озерами та водосховищами. Однак у канадську зиму товстий плавучий лід здатний зруйнувати такі конструкції.


Інноваційне рішення: пінопласт та бульбашки

Для вирішення проблеми холоду вчені використали пінопластово-бульбашкову конструкцію:

  • Гнучкі монокристалічні сонячні панели кріпилися до товстих водонепроникних листів пінопласту, щоб зменшити вплив вітру.
  • Під водою розмістили систему аерації.

Насос на березі подає бульбашки зі дна ставка, які виносять тепліші глибинні шари води на поверхню і звільняють її від льоду. У дні, коли решта ставка замерзала, вода навколо сонячних панелей залишалася чистою.


Ефективність системи

За рік безперервних спостережень:

  • Система аерації споживала лише до 0,02% енергії, яку виробляли панели.
  • На піку, під час найсильніших зимових штормів, вона знижувала виробіток на 14,5%.
  • Сонячна станція виробила 7,7 МВт·год за рік — приблизно на 2,7% більше, ніж стандартна плавуча система.

Додаткова перевага: економія води

Готова установка також допомогла заощадити воду. Масив на основі пінопласту діяв як фізичний щит, блокуючи пряме сонячне світло і відсікаючи вітер, який зазвичай прискорює випаровування. За розрахунками вчених, якщо покрити панелями половину ставка в Онтаріо, система щорічно утримуватиме близько 927 кубічних метрів води для зрошення.


«Результати цього дослідження показали, що плавучі фотоелектричні системи на основі пінопласту — це перспективна та адаптивна платформа для виробництва відновлюваної енергії», — наголосили автори.