Туристам радять планувати поїздку сюди щонайменше за кілька місяців, а краще за рік. Якщо ви досвідчений мандрівник, якого не здивують ні середньовічні канали Венеції, ні мальовничі схили Карпат, ні футуристичні вулиці Токіо, можливо, настав час відвідати одне з найнезвичніших і водночас найважчих для доступу місць планети — місто Единбург. Але не той, що в Шотландії, а той, що загубився точкою на карті серед безкрайніх просторів південної Атлантики, передає unian.net.
Единбург Семи морів — столиця британської заморської території Острови Святої Єлени, Вознесіння і Тристан-да-Кунья. Як пише Business Insider, планувати подорож туди варто щонайменше за рік наперед. І не через натовпи туристів, які все заполонили, а саме через неймовірну ізольованість і важкодоступність цього місця.
Острів Тристан-да-Кунья, де розташований південний Единбург, — це маленький клаптик суші, що являє собою схили діючого вулкана, де знайшлося трохи місця для невеликої колонії-поселення. Він розташований у південній частині Атлантичного океану, приблизно за 2800 км від Південної Африки та 3200 км від південної частини Бразилії.
Туди не літають літаки й не плавають круїзні лайнери. Лише раз на кілька тижнів прибуває поштовий корабель із Кейптауна, на якому можна дістатися до острова. Але перед тим, як витратити тиждень (!) на це плавання, не забудьте попросити дозволу на візит у місцевих властей.
Нині в Единбурзі Семи морів проживає лише 209 осіб. Тож фактично це навіть не місто, а село. До того ж далеко не найбільше.
Місцева економіка залежить від експорту морепродуктів, передусім тристанських скельних омарів, у вилові чи первинній обробці яких так чи інакше задіяна більшість місцевих жителів. Останнім часом дедалі важливішим напрямком тут стає туризм, але він має специфічний прояв.
По-перше, як вже зазначалося, подорож із Кейптауна до острова триває шість днів, а човни відправляються за непостійним графіком — іноді кілька разів на місяць, а іноді пропускають цілий місяць. Саме тому поїздку варто планувати заздалегідь.
По-друге, острів настільки маленький, а туристів тут буває так мало, що повноцінної туристичної інфраструктури в південному Единбурзі просто немає. Гості острова зупиняються не в готелі, якого немає, а просто в сім’ях місцевих жителів, які погоджуються трохи підзаробити. Ніч проживання в таких умовах коштує 65 фунтів стерлінгів, що приблизно 88 доларів.
Фактично, усе населення острова — одна велика родина, адже майже всі сучасні жителі Единбурга є нащадками колоністів, які прибули сюди 200 років тому. Мешканці діляться їжею один із одним і допомагають сусідам із ремонтом будинків.
З цієї ж причини Единбург Семи морів є, мабуть, одним із найбезпечніших місць на землі щодо злочинності. Ніхто тут не турбується про безпеку своїх дітей, адже за малече дбають фактично всі разом.
З огляду на віддаленість від решти світу, едінбуржці змушені самостійно вирощувати більшу частину продуктів, адже імпортувати їх із «великої землі» — надто дорого. За містом кожна сім’я має свій город, де вирощують овочі, переважно картоплю. Обробка городів ведеться вручну без техніки, бо заправляти її та обслуговувати було б надто дорого, адже паливо й запчастини також довелося б везти з материка.
Кожна сім’я може мати худобу, але уряд контролює її поголів’я, щоб запобігти надмірному випасу на обмеженій території острова. Нині кожне домогосподарство має право мати одну племінну корову.
Більше 40% території острова оголошено природним заповідником. Дикий тваринний світ представлений рідкісними видами птахів і північних скельних пінгвінів-скакунів, а також альбатросами й мишами.
У поселенні є все необхідне, що можна очікувати від невеликого містечка — магазин, бар, інтернет-кафе, школа, бібліотека, актовий зал зі сценою, лікарня й навіть музей. Усе, звісно, розраховане на місцевий масштаб — на 200 жителів.
До речі, музей час від часу виконує роль готелю. Іноді там розміщують пари туристів, як у гостинному будинку. У вартість входять чай, кава, молоко, цукор, свічки, спальні мішки та традиційна місцева страва на обід.
Розваг для туристів тут обмаль. Фактично, тут немає що робити, окрім як милуватися місцевою природою та насолоджуватися незвичною для сучасної людини атмосферою миру, тиші й затишку.
Головний туристичний об’єкт острова — вулкан, на який можна піднятися. У 1961 році саме цей вулкан майже повністю зруйнував місто, коли почав вивергатися. Островитяни були змушені евакуюватися на історичну батьківщину — до Британії. Але вже через два роки майже всі вони захотіли повернутися до свого найбезпечнішого у світі дому.