За цим трендом стоїть не лише страх перед технологіями, а й етичні дилеми та занепокоєння за власний мозок. В епоху, коли штучний інтелект стрімко проникає в усі сфери життя — від написання студентських дипломів до створення музики й надання психологічної допомоги — набирає силу протилежний рух. Все більше людей свідомо відмовляються від використання нейромереж, називаючи себе «ШІ-веганами».
Як пише видання Forbes, цей термін описує не просто страх перед новими технологіями, а цілий комплекс етичних, психологічних і соціальних занепокоєнь, що перетворює «ШІ-веганство» на помітний культурний тренд.
Розвиток ШІ-платформ, таких як ChatGPT від OpenAI чи Grok від xAI Ілона Маска, досяг вражаючих масштабів. За оцінками аналітиків, їхня аудиторія зросла зі 110 мільйонів у 2020 році до 314 мільйонів у 2025-му. Однак разом із популярністю зростає і кількість тих, хто ставиться до цього прогресу з недовірою.
Причини, чому люди стають «ШІ-веганами», багатогранні. Однією з найбільш обговорюваних є етична сторона питання. Багатьох обурює те, що нейромережі навчаються на величезних масивах даних, включно з текстами та зображеннями, створеними людьми, часто без їхньої згоди чи будь-якої компенсації. Це породжує серйозні суперечки щодо порушення авторського права й змушує сприймати технологію як експлуатаційну.
Інший важливий фактор — нестача прозорості. Штучний інтелект часто працює як «чорна скринька»: користувачеві складно зрозуміти, на основі яких даних і логічних ланцюгів система робить той чи інший висновок. Це викликає інстинктивну недовіру, яку експерти називають «алгоритмічною аверсією» — навіть за доведеної точності ШІ людина схильна більше довіряти живому експерту.
Не менш значущим є й психологічний аспект. Коли ШІ починає виконувати творчу або інтелектуальну роботу, яку раніше робила лише людина, це викликає «ефект загрози ідентичності». У людей виникає відчуття, що технології позбавляють їхньої унікальності, знецінюючи людські навички й таланти.
Журналісти, художники та представники інших креативних професій серйозно побоюються, що дешевший і швидший ШІ відбере у них роботу, знецінить індустрію та поставить під сумнів достовірність контенту.
Вплив штучного інтелекту на людський мозок також викликає занепокоєння. Психологи порівнюють роботу діалогових ШІ з техніками нейромаркетингу: системи побудовані так, щоб утримувати увагу користувача якомога довше. Вони аналізують запити, «нащупують тригери» та застосовують психологічні прийоми, аби підштовхнути людину до наступної взаємодії. Це призводить до втрати часу та когнітивної енергії.
Дослідження підтверджують ці побоювання. Фахівці з MIT Media Lab виявили, що люди, які писали есе з допомогою ШІ, демонстрували слабшу функціональну зв’язність мозку й гірше запам’ятовували матеріал порівняно з тими, хто працював самостійно. Надмірна залежність від ШІ може послаблювати критичне мислення та нейронні зв’язки. Водночас використання ШІ як наставника, який спрямовує, а не виконує роботу замість людини, навпаки, сприяло зростанню успішності.
Нарешті, не можна ігнорувати й екологічний аспект. Дата-центри, що забезпечують роботу потужних ШІ-моделей, споживають величезну кількість електроенергії й води, що робить свій внесок у глобальні екологічні проблеми.
Втім, експерти сходяться на думці, що повна відмова від ШІ — не найпродуктивніший шлях. Рішення бачать у виробленні грамотного підходу до використання технології, де ШІ виступає в ролі помічника чи «напарника», а не виконавця.
Як зазначають фахівці, ШІ «не замінить людину, яка вміє думати, але він точно замінить того, хто цього не робить».