Вчені виявили, що крихітні пухирці, які виділяються ембріональними стовбуровими клітинами, можуть захищати звичайні клітини від старіння. Сенесценція — це стан, коли клітина припиняє ділитися та виконувати свої функції, що призводить до старіння тканин і зрештою всього організму. Однією з головних причин цього є окиснювальний стрес — ушкодження клітин вільними радикалами.
Дослідники з Корнелльського університету в США взяли позаклітинні везикули (мікроскопічні мембранні частинки) з ембріональних стовбурових клітин мишей і додали їх до старіючих клітин шкіри, м’язів і нервів. Результат був вражаючим:
- оброблені клітини практично перестали старіти;
- вони продовжували ділитися й функціонувати значно довше, ніж клітини без обробки.
«Було дивовижно бачити, як оброблені клітини продовжували рости, тоді як контрольні вже давно зупинилися», — зазначив співавтор дослідження.
Як це працює
На поверхні везикул учені виявили білок фібронектин. Він допомагає везикулам прикріплюватися до старіючих клітин і запускає виділення спеціальних ферментів. Ці ферменти блокують наслідки окиснювального стресу, тим самим запобігаючи сигналам, що запускають клітинне старіння.
Наступним кроком стануть тести на мишах, щоб перевірити, чи впливають везикули на старіння всього організму. Якщо експерименти будуть успішними, науковці планують використовувати перепрограмовані стовбурові клітини людини для створення аналогічних везикул. Відкриття може допомогти не лише подовжити життя, а й підвищити його якість у похилому віці, сповільнюючи розвиток вікових захворювань. Тепер у вчених є конкретний механізм і мішень для майбутньої терапії.