Нове дослідження вчених із Берлінський музей природознавства показало, що муркотіння котів точніше відображає їхню індивідуальність, ніж нявкання. Це відкриття допомагає краще зрозуміти, як коти використовують звуки для спілкування з людьми та між собою. Дослідження опубліковано в журналі Scientific Reports.
За допомогою штучного інтелекту вчені вивчили вокалізації як домашніх, так і диких котів і з’ясували, що одомашнення суттєво збільшило різноманіття звуків.
Чому нявкання змінюється, а муркотіння залишається стабільним?
«Люди частіше звертають увагу на нявкання, адже коти використовують ці звуки для спілкування з нами. Але під час детальнішого аналізу ми виявили, що муркотіння — рівне та ритмічне — є кращим способом ідентифікації кота», — пояснює перший автор дослідження Даніло Руссо.
Дослідники застосували методи аналізу, розроблені для людської мови, щоб з’ясувати, чи можуть комп’ютери точно визначити, яка саме кішка видала той чи інший звук.
«Кожна кішка в нашому дослідженні мала своє унікальне муркотіння», — зазначає співавторка дослідження Аня Шильд.
Коти часто муркотять у розслабленому середовищі. Також муркотіння використовується для спілкування між матір’ю та кошенятами. Натомість нявкання значно багатогранніше й застосовується для різних цілей: від прохання про їжу до привернення уваги чи вираження невдоволення.
Як одомашнення змінило голос котів
Щоб зрозуміти, як еволюція сформувала звуки котів, науковці порівняли нявкання домашніх котів із нявканням п’яти видів диких: африканської, європейської та лісової кішки, а також гепарда і пуми. Дослідження показало, що нявкання домашніх котів значно різноманітніше, ніж у їхніх диких родичів. Це свідчить про те, що життя поруч із людьми змінює голосові звички котів, роблячи їхнє нявкання більш адаптивним і гнучким.
«Життя з людьми, чий розпорядок дня та реакції можуть суттєво відрізнятися, сприяло адаптації котів, які здатні змінювати своє нявкання залежно від ситуації», — пояснила провідна авторка дослідження Мірьям Кнерншильд.
Муркотіння котів слугує сигналом ідентичності, допомагаючи їм упізнавати знайомих під час тісного соціального контакту. Нявкання ж, своєю чергою, підкреслює адаптивність і дозволяє котам виражати широкий спектр емоцій та потреб.