Американські дослідники Джеффрі Ґрісон і Герріт Брюгоуг запропонували використовувати релятивістські електронні пучки для розгону космічного зонда до 10% швидкості світла. Це дозволить зонду досягти найближчої зірки, Альфа Центавра, лише за 40 років.
Більшість сучасних проєктів міжзоряних подорожей, таких як Breakthrough Starshot, передбачають відправлення до зірок невеликих зондів, які рухатимуться завдяки сонячним парусам та потужним лазерам. Однак такі зонди занадто малі для повноцінного наукового дослідження. Ґрісон і Брюгоуг запропонували альтернативний підхід: відправити космічний апарат розміром із зонди Voyager, оснащений сучасним науковим обладнанням. Цей апарат буде розігнаний за допомогою довгого енергетичного променя, що дозволить йому досягти міжзоряних швидкостей.
Ключова інновація їхнього підходу — використання явища «релятивістського стиснення», яке запобігає розпаду пучка частинок на великих відстанях. Це дозволить ефективно передавати енергію зонду, що знаходиться за сотні астрономічних одиниць від Сонця. Для реалізації розробки вчені запропонували побудувати платформу, яка буде парити поруч із Сонцем і формувати пучок, залишаючись нерухомою завдяки поєднанню тиску світла та магнітного поля.
Хоча проєкт наразі перебуває на теоретичному етапі, розрахунки показують, що його реалізація можлива вже в найближчому майбутньому за мінімальних технологічних покращень. Науковці вважають, що такі місії можуть стати початком повноцінного дослідження інших зоряних систем і важливим кроком у розвитку космічних технологій.