На Волині є унікальне село, історію якого по крупицях збирали його мешканці. Село «Старий Опалин» заснував понад 380 років тому Лукаш Опалинський за дозволом польського короля. Місто мало особливий статус і розвивалося завдяки Магдебурзькому праву – праву на самостійний розвиток. У радянські часи село було перейменовано в «Вишнівка», і ця назва збереглася донині.
Однією з найстаріших мешканок цього села є Лідія Кузьмівна. Про це йдеться в сюжеті каналу Аверс.
«Перед війною тут було 111 дворів, 20 магазинів, два парових млини та базарна площа. За історичними даними, перед війною тут мешкало кілька тисяч людей, багато євреїв і поляків», – згадує Лідія Кузьмівна про село до Другої світової війни.
За її словами, у селі були школа, бібліотека, церква, і художня самодіяльність була на високому рівні. Тут був величезний костел, від якого зараз не залишилося навіть фундаменту. У 1944 році село було повністю спалене.
«Пам’ятаю, як оголосили про початок війни. Я була ще маленькою. У 1944 році ми втекли до лісу, бо німці збиралися палити село через зв’язки з партизанами», – розповідає Лідія Кузьмівна.
До війни в селі жило кілька тисяч людей, які не ділилися за національністю. Німці вивезли поляків до Польщі, а євреїв жорстоко вбили.
Після війни українці почали повертатися і відбудовувати село. Єдиний вчитель збирав дітей у себе вдома для навчання.
Лідія Кузьмівна з 14 років працювала завідувачкою клубу, організовувала концерти, а потім працювала в бібліотеці. Вона досліджувала історію села, подавала запити в архіви та записувала розповіді старожилів. Коли бібліотеку закрили, разом з чоловіком добудували до хати прибудову для зберігання книг.
З 1971 до 1977 року Лідія Кузьмівна працювала сільським головою і з гордістю розповідає, що була на обласній дошці пошани.
Щоб історію села не забували, тут створили аматорський колектив «Опалинка», якому вже 54 роки і який досі виступає на сценах Ковельщини. Лідія Кузьмівна знає всі пісні з репертуару колективу.
Наразі 42 хати в селі стоять пусті, у 26 ще живуть люди. Кожного року населення зменшується – люди виїжджають у більші міста та за кордон. У селі залишилося майже 70 людей, серед яких 11 дітей.