Унікально різноманітне населення Бразилії надає рідкісну можливість зрозуміти, як деякі люди можуть жити значно довше ніж 110 років. Від потужного імунного захисту до прихованих генетичних варіантів і родин довгожителів — ці люди показують, що старіння насправді є адаптацією, а не збоєм, передає focus.ua з посиланням на sciencedaily.com.
Результати нового дослідження, проведеного докторкою Маяною Зац та її колегами з Центру досліджень генома людини і стовбурових клітин при Університеті Сан-Паулу, були опубліковані в журналі Genomic Psychiatry. У своїй роботі вчені розглянули, чому Бразилія може бути одним із найважливіших, але недооцінених місць для вивчення екстремального довголіття.
Статистика свідчить, що лише невелика кількість людей доживає до 110 років, тоді як більшість не дотягує навіть до 100. Це питання десятиліттями цікавить науковців, але чітких відповідей досі не отримано.
Генетичне різноманіття Бразилії
За словами першого автора дослідження Матеуса Відіґала де Кастро, історія населення Бразилії вирізняє країну серед майже всіх інших. Португальська колонізація, що почалася у 1500 році, примусова міграція близько 4 мільйонів поневолених африканців, а також подальші хвилі європейської та японської імміграції призвели до того, що вчені називають найбагатшим генетичним різноманіттям у світі.
Наприклад, ранні геномні дослідження за участю понад 1000 бразильців віком від 60 років виявили близько 2 мільйонів раніше невідомих генетичних варіантів. Пізніше дослідження розширило цю картину, повідомивши про понад 8 мільйонів неописаних генетичних варіантів у популяції Бразилії, зокрема більш ніж 36 000, які вважалися потенційно шкідливими.
Незвичайна група найстаріших людей у світі
У новому дослідженні вчені створили рідкісну та цінну когорту: аналіз охоплює понад 160 довгожителів, серед яких 20 підтверджених супердовгожителів, що мешкають у різних регіонах Бразилії з широким спектром соціальних, культурних та екологічних умов.
За словами дослідників, цю групу особливо інформативною робить не лише їхній вік, а й те, що багато з них після досягнення 100 років залишалися розумово активними та могли самостійно виконувати основні повсякденні завдання. При цьому чимало з них більшу частину життя провели в малозабезпечених районах з обмеженим доступом до сучасної медицини. Це дає змогу вивчати біологічну стійкість, що значною мірою сформувалася без медичного втручання.
Дослідники також виявили, що у братів і сестер довгожителів імовірність дожити до екстремально похилого віку у 5–17 разів вища. Ця закономірність узгоджується з результатами попередніх досліджень.
Що відрізняє довгожителів від інших
У своєму аналізі науковці також узагальнили результати останніх досліджень біологічних особливостей, які відрізняють довгожителів від решти населення. Дані свідчать, що їхні імунні клітини підтримують системи переробки білків на рівні, подібному до рівня значно молодших людей. Процеси клітинного «очищення» залишаються активними й ефективними, допомагаючи запобігати накопиченню пошкоджених білків.
Нещодавнє мультиоміксне дослідження 116-річного американсько-іспанського довгожителя виявило рідкісні або унікальні варіанти в генах, пов’язаних з імунітетом, зокрема HLA-DQB1, HLA–DRB5 та IL7R, а також варіанти, пов’язані з підтриманням білків і стабільністю геному.
У підсумку вчені стверджують, що старіння імунної системи в довгожителів слід розглядати не як загальне згасання, а як форму адаптації, що зберігає функціональність. За словами авторів, супердовгожителі дають більше, ніж просто приклади надзвичайно тривалого життя — вони демонструють стійкість, адаптивність і витривалість, якості, які, можливо, не менш важливі, ніж сама тривалість життя.
Науковці вважають, що екстремальні довгожителі, ймовірно, не просто «переживають» старість, а активно протидіють багатьом біологічним ознакам старіння. Вивчення цих процесів у майбутньому може допомогти нам поліпшити якість життя в міру старіння організму.