Дослідники з онкологічного центру Jonsson при Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі (UCLA) виявили спосіб підвищити здатність імунних клітин боротися з раком та зберігати активність протягом тривалого часу. В лабораторних експериментах тимчасова активація білка p53 допомогла Т-клітинам ефективніше знищувати клітини меланоми та знизила ознаки їхнього функціонального виснаження. Результати дослідження опубліковано в журналі Frontiers in Immunology, пише news.am.
Автори припускають, що цей підхід у перспективі можна буде використовувати для вдосконалення наявних методів імунотерапії, за яких власні імунні клітини пацієнта модифікують для розпізнавання та знищення пухлини.
Однією з головних перешкод для таких методів лікування є виснаження Т-клітин. При тривалому контакті з раковими клітинами імунні клітини поступово втрачають здатність розмножуватися й атакувати пухлину. Крім того, в процесі підготовки до терапії вони можуть надто швидко дозрівати, що знижує їхню здатність виживати й зберігати активність після введення пацієнту.
Щоб вирішити цю проблему, вчені вивчили роль білка p53, відомого передусім як один із ключових механізмів захисту організму від розвитку раку. Він допомагає контролювати пошкодження ДНК і запобігати перетворенню пошкоджених клітин на злоякісні. Однак його вплив на функціонування людських Т-клітин вивчено значно гірше.
Дослідники тимчасово активували p53 за допомогою експериментального препарату навтемадлін (navtemadlin). Він блокує білок MDM2, який у нормі обмежує активність p53. Після обробки вчені порівняли стан і функціональні можливості Т-клітин із показниками необроблених клітин.
Оброблені клітини частіше набували властивостей центральних Т-клітин пам’яті — різновиду імунних клітин, здатних зберігатися в організмі та активно розмножуватися при повторній зустрічі з відповідною мішенню. У них також виявили менше молекулярних ознак виснаження та більш значні енергетичні резерви. Крім того, вони частіше виробляли інтерферон-гамма та гранзим B — білки, що беруть участь у протипухлинній імунній відповіді.
Згодом вчені генетично модифікували Т-клітини, щоб ті розпізнавали білок, присутній на деяких клітинах меланоми. У лабораторних випробуваннях оброблені навтемадліном клітини знищували пухлинні клітини ефективніше за контрольні. Перевага стала помітною приблизно через 40 годин і зберігалася протягом експерименту, що тривав майже сім днів.
При цьому посилена протипухлинна активність спостерігалася й без додаткового застосування інтерлейкіну-2, який зазвичай використовують для підтримки росту та виживання Т-клітин.