Дослідники з Університету Кампінас з’ясували, що фізичні вправи з обтяженням ініціюють розщеплення небезпечного вісцерального жиру ще до того, як загальна маса тіла почне помітно знижуватися. У піддослідних мишей, які страждали на ожиріння, структурні зміни в жировій тканині були зафіксовані вже через 7 днів регулярних навантажень, хоча їхня вага за цей час залишалася незмінною. Підсумки цього експерименту були оприлюднені в науковому виданні Life Sciences.
Під час дослідження гризунів із надмірною вагою поділили на 2 групи. Перша контрольна група не мала жодної фізичної активності, тоді як друга протягом 7 діб виконувала силові вправи — тварини регулярно підіймалися сходами з прикріпленим додатковим вантажем.
Після 1 тижня тренувань вага спортивно активних мишей майже не зрушила з місця. Проте вчені зафіксували значне зменшення обсягів жирових відкладень навколо кишківника (саме ця тканина в науці слугує моделлю людського вісцерального жиру). До того ж, самі жирові клітини суттєво зменшилися у розмірах.
Детальний аналіз тканин продемонстрував, що інтенсивні навантаження запустили специфічні молекулярні процеси, які стимулюють спалювання вже накопичених жирових запасів. Паралельно з цим загальмувалися механізми, що відповідають за формування нових відкладень.
Науковці наголошують: ці дані переконливо доводять, що відсутність швидких змін на вагах на початку тренувального процесу зовсім не свідчить про відсутність фізіологічного ефекту. Глибинні зміни на рівні жирової тканини стартують набагато раніше, ніж стає помітним загальне схуднення.
Водночас автори роботи застерігають від прямого перенесення цих висновків на людей. Експеримент проводився виключно на самцях мишей із діагностованим ожирінням, а загальна тривалість силових навантажень складала лише 7 днів.